Сім’ї загиблих в Україні американських добровольців, а також поранені бійці “Іноземного Легіону”, зустрілись із законодавцями Конгресу США. Американці, які на власному досвіді знають, що таке російська війна, звернулись до конгресменів та сенаторів, щоб ті продовжили надавати допомогу Україні.
Візит у Вашингтон організував благодійний фонд Weatherman Foundation. Від початку повномасштабного вторгнення фундація займається медичною евакуацією поранених добровольців та репатріацією загиблих.
Що спонукало колишніх американських військових, які не мають українського коріння чи іншого зв’язку з Україною, полишити усе в Сполучених Штатах та піти воювати з Росією. А також чому матері загиблих в Україні американських ветеранів просять Конгрес продовжити допомогу Україні. Про це та інше вони розповіли журналісткам Голосу Америки Катерині Лісуновій та Ірині Шинкаренко.
Ендрю Веббер був кар’єрним військовим, закінчив академію у Вест-Пойнті та понад 11 років служив в армії Сполучених Штатів, був командиром взводу. Серед його нагород - медалі "Бронзова зірка", "Пурпурове серце", відзнака бойової піхоти та інші нагороди.
"Ендрю вірив у справедливість. Він функціонував за принципом "усе має бути правильно або ніяк. Середнього не дано. Ендрю зневажав Путіна і цей режим. Він так і називав це – режим. І він вважав, що це вторгнення є найбільшою загрозою для демократії тут і за кордоном. Він відчував обов’язок поїхати в Україну", - ділиться спогадами Карла Веббер, матір Ендрю Веббера.
До війни в Україні Ендрю вже тричі брав участь у бойових діях - двічі в Афганістані та один раз в Іраку. У 2016-му році із почестями пішов у відставку, в званні капітана. Здобув правову освіту в університеті Чикаго та працював міжнародним корпоративним юристом.
А вже у липні 2023 р. загинув як доброволець на Донеччині, у віці 40 років, захищаючи українську землю в складі 59-ї мотострілецької бригади ЗСУ.
"Це Ендрю та його кохана дружина Елізабет. Вони були одружені 13 років", - розповідає мама Ендрю, показуючи спільне фото Ендрю та його дружини. Вона додає: "У них є маленькі дівчатка Гвенні, якій дев'ять, та Віра, якій два з половиною рочки. Тож… це вони. Він був дуже красивий, він був хорошим хлопчиком. Усіх зачаровувала його посмішка".
Ленс Лоуренс також загинув на Донеччині. Він був кулеметником і прикривав своїх побратимів під час штурму ворожої траншеї. Йому було 28 років. Ленс не встиг одружитись або завести дітей. Хлопець три роки служив у Корпусі морської піхоти США, мав звання рядового першого класу. За короткий час служби в американській армії встиг отримати медаль Глобальної війни з тероризмом, подяку військово-морського флоту та інші відзнаки. Він був її старшим сином, розповідає мати.
"Мій свекор вже помер, і ця вервиця належала йому", - розповідає Террі Лоуренс, мама Ленса Лоуренса показуючи вервицю. - "Вони були дуже близькі з Ленсом. Тож це дуже важливий предмет для мене. Ця вервиця була на Ленсі, коли він загинув. Його підрозділ встиг забрати її з поясної сумки на тілі, щоб передати її мені. А я віддала іншу урну з прахом його підрозділу, тому що Ленс хотів там залишитись. Він любив Україну. Він хотів отримати громадянство після війни. Він вже не хотів повертатися. Тож ми розділили його прах".
За даними гуманітарної групи Safe Passage 4 Ukraine, сотні американців пішли добровольцями воювати в Україні, щонайменше 30 з них загинули.
Інші продовжують воювати, навіть попри поранення. Голосу Америки вдалось поспілкуватись із ветеранами армії США, які отримали поранення в Україні та прилетіли додому на лікування. Вони планують повертатись на фронт, тому їхні імена та обличчя приховані.
"В Афганістані ми мали підтримку авіації. Було багато логістичних груп, готових швидко надати нам усе необхідне. Натомість в Україні стільки людей роблять набагато більше, ніж ми в Афганістані, але зі значно меншою підтримкою. І це мене дуже вразило. Я побачив людей, які застосовують розум, щоб викрутитись. Людей, здатних вирішувати проблеми. І це вражало", - ділиться досвідом один із добровольців, який досі воює в Україні.
Американські бійці наголошують на великих потребах української армії у базових речах, від захисного спорядження до якісних кулеметів та боєприпасів. Водночас підкреслюють на надзвичайній силі духу та волі до боротьби українського народу, попри відсутність належної військової підтримки.
"Люди у США не знають, наскільки український народ гордий та сильний. Це дуже щирі люди. І я дуже люблю цю країну. Це чорно-біла війна. Росія є агресором, і те, що вони роблять, абсолютно аморально. Вони завдають болю невинним людям. Жінки та діти вмирають щодня, це трагедія. Я вважаю, що всі зараз мають підтримувати Україну. Це просто правильно", - каже інший американський доброволець.
Нині усі вони є членами єдиної делегації, яка прибула до Конгресу США, щоб нагадати американським законодавцям про війну в Україні, та закликати їх погодити допомогу.
"Я дивлюся на це так. Якщо 24-річна людина може побачити, що відбувається в Україні, та піти на найбільшу жертву у 24 роки, тоді що відбувається з рештою керівництва в цій країні? Якщо 24-річна людина може вирішити піти на максимальну жертву? Чому ми маємо стільки проблем із нашим керівництвом у цій країні, яке бачить те, що відбувається, і наслідки, які ми будемо мати, якщо нічого з цим не зробимо", - каже Віллоу Ендрюс мама Купера Ендрюса, який вирішив поїхати в Україну, коли йому було 24, та загинув від російської артилерії у квітні 2023 року, у віці 26 років. Його тіло досі не знайшли.
Тіло ще одного добровольця - Далтона Медліна - також не знайдене. Йому було 24, коли він загинув у вересні 2023 під Донецьком у складі 59-ї бригади ЗСУ. Далтон загинув від ворожого обстрілу зі стрілецької зброї під час проведення розвідки російських позицій.
"Якщо ви не надасте допомогу Україні, це настане тут. Якщо у вас є діти, сини або доньки, обійміть їх сьогодні й подумайте про те, що завтра ви можете бути не в змозі їм допомогти. Бо саме так станеться, якщо ви не допоможете зупинити це зло. І те, що вони зробили з моїм сином, це лише вершина айсберга російського зла. Вони так роблять з усіма. Це лише мій син, а там тисячі й тисячі українських синів, зниклих на полі бою", - ділиться Уоррен Медлін, батько Далтона.
Загалом до Вашингтона приїхали 5-ро родичів загиблих та троє американських добровольців, які досі воюють в Україні.
"Ми хотіли привезти усіх цих людей разом. По-перше, щоб об’єднати їх та створити відчуття підтримки. Просто щоб вони не почувалися самотніми. І по-друге, ніхто іще не привозив до Вашингтона делегацію з американців, які служили в Україні. Така розмова буде зрозумілішою, ближчою для законодавців. Бо тут йдеться про американців, які брали участь у глобальній війні з терором, а потім вирішили знову служити заради захисту демократії разом зі Збройними Силами України, воюючи з росіянами та їхньою тиранією", - розповідає Девід Брамлетт, заступник директора компанії, яка організувала цей візит, Weatherman Foundation.
Як засновник, так і більшість команди у фундації, є колишніми військовими, розповідає Девід. Він також американський ветеран.
"2022 рік я провів, воюючи в Іноземному легіоні в Україні, у Харкові. У вересні того ж року один з моїх побратимів отримав поранення. Шрапнель від артилерійської системи "Град" потрапила йому в око та мозок. Фундація тоді допомогла доставити його на лікування до Польщі. Я був безмежно вдячний за це. А вже в січні я й сам почав працювати у цій Фундації. Я здав керівництво своїм підрозділом у Харкові та почав займатися медичною евакуацією солдатів. Зараз це моя основна робота", - розповів Девід.
За словами Девіда, серед поранених, яких вдалось евакуювати до американського військового шпиталю на базі "Рамштайн", окрім українців, найбільша кількість американців. На другому місці - канадійці. Евакуювали також і поранених військових з Британії, Японії, Південної Кореї, Нової Зеландії, Австралії, Бразилії та інших країн, громадяни яких зголосились підтримати Україну в її боротьбі проти російської агресії.
Для родичів тих, кого вбили далеко від дому у бою проти російської агресії, дуже важливо, щоб про їхніх синів та доньок не забули.
"Від усієї нашої родини я хотіла б подякувати українському народу. За всю їхню любов і підтримку. Ми отримуємо листи з усієї України, з усього світу… але український народ. Український народ надіслав моїй невістці навіть гроші. Я думаю, вони надіслали понад 60 тисяч доларів. Це було так, по одному, два долари. Я знаю, що в українській валюті це інше. Для них це іще одна жертва, але вони хочуть показати свою любов і підтримку нашій сім’ї, Ендрю та його меті. Я дуже ціную, що народ України не забуває його", - крізь сльози розповідає Карла Веббер, мати загиблого в Україні американського ветерана Ендрю Веббера.
Представники фонду та родини ветеранів були раді дізнатись, що законопроект про допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню ухвалили в Сенаті 13 лютого. Однак наголошують, що продовжать боротись за те, аби цей документ погодила і Палата представників.
Це був перший такий візит до Конгресу, але вже влітку та восени фонд планує привезти у Вашингтон нові делегації ветеранів та родичів інших американських добровольців, які загинули від російської війни, та тих, хто продовжує воювати за демократію у світі.
Дивіться також: Сім’ї загиблих в Україні американських військових просять Конгрес продовжити допомогу.
