До Вашингтона полковник Ігор Гордійчук разом із дружиною Тетяною приїхали на початку лютого цього року. Попри тяжке поранення полковник мужньо витримав десятигодинну подорож літаком до столиці США, і одразу ж через день після приїзду приступив до реабілітації.
«Загалом я відчуваю себе сильніше. Я фізично можу займатися вже декілька годин поспіль», ділиться відчуттями Ігор Гордійчук.
Фізіотерапевт Джесіка Ґудін допомогла стати на ноги не одному військовому. Однак, зізнається: характером й заповзятістю українського полковника щиро вражена.
«Працювати з ним суцільна насолода. З першого дня він дуже саркастичний і багато зі мною жартує. Він жартує не зважаючи на свій стан і водночас, залишається дуже цілеспрямованим. Він хоче пройти реабілітацію, щоб із новими силами повернутися в Україну і допомагати своїм людям. Мені навіть не треба доводиться його мотивувати. Радше доводиться навіть зупиняти, щоб він не перепрацьовував».
Ігор Гордійчук очолював загін спецназу в тилу противника й відчайдушно довго утримував стратегічну для українських сил висоту Савур-Могили. А коли довелося відступати потрапив під обстріл «Градів». Осколок від снаряду потрапив йому в потилицю, під каску.
Відновлення дуже важкий шлях
Тяжко пораненого Гордійчука противники залишили помирати на літній спеці з розрахунку, що жити йому залишилося лічені години. Дружина полковника Тетяна вірить, що сильнішим за смерть став саме характер її чоловіка.
«Вдома нас також всіх налаштовували, що все буде добре. Він буде жити. Звичайно шлях буде дуже довгий. Відновлення дуже важкий шлях, тому що дуже важкі були симптоми. Ми мали запальні процеси в голові. Але завдяки лікарям, завдяки Богу, завдяки такому його характеру, ми змогли це подолати і ну… ми живемо».
Тетяна також військова – старший солдат із військ спеціального призначення. Вона пригадує чоловік довго не вірив, що з неї вийде боєць. А згодом першою випускав її стрибати з військового гелікоптеру. Нині обоє знають, що попереду на них чекає довга реабілітаційна робота для повернення до нормального життя.
«На жаль, на жаль довго. Після таких важких травм написали мені, що це десь до року. А таке повне відновлення, то може і два роки зайняти. Але таке хоча би мінімальне, таке як я хочу, щоб хоча би ходить, то це… на жаль…», каже Ігор
Але здаватися не в їх правилах. Тетяна Гордійчук каже, що безмежно вдячна українським і американським лікарям за все, що ті для них зробили. На полковника ще чекає операція, а тоді знову процес реабілітації. Однак вона переконує – тепер все залежить від Бога. Сам Ігор Гордійчук каже – на фронті його врятувала саме віра. Саме тому, вже у Вашингтоні, зустрічі із священиком він попросив, як тільки опинився у військовому медичному центрі. А згодом відвідав і православний собор у передмісті Вашингтона.
«Я перед вами це приклад, як віра в Бога допомагає вижити», ділиться своїми почуттями Ігор Гордійчук сидячі в інвалідному візку в українській церкві.
Настоятель Українського православного собору святого апостола Андрія Первозваного отець Володимир Штеляк пригадує їх першу зустріч.
«Думаю, я мав більше користі від нашої розмови, ніж він. Йому потрібно давати можливість говорити, щоб учити про те, що означає бути відданому, шанувати свою країну, шанувати свободу і цінити свою країну»
Головна мета навчитися ходити
Парафіяни Українського православного собору святого апостола Андрія Первозваного після служби підходили, аби потиснути полковнику руку. Гордійчук відповідав усмішкою й довго розповідав про фронт і країну. А ще ділився планами.
«Головна мета зараз, єдина мета це навчитися ходити», каже Ігор зі щирою усмішкою на обличчі.
Він уже написав заяву з проханням повернути його після реабілітації на службу. Каже, усвідомлює, що воювати так як раніше може й не вдасться. Але йому точно є що розповісти майбутнім українським офіцерам.
Наприкінці минулого року, президент України Петро Порошенко особисто нагородив Ігоря Гордійчука зіркою Героя України. Лікування у США він проходить на прохання уряду України.
