Свого часу провідним засобом пересування через американські річки та озера були пороми. У наш час, їх залишилось не багато. Ці, як правило сучасні кораблі, продовжують перевозити автомобілі та пасажирів, як правило у місцях, де будувати мости або ж неможливо або економічно не вигідно. Щоправда таких залишається все менше. Колись на річці Потомак, що протікає через столичний Вашингтон, працювало понад сто поромів. На сьогодні залишився лише один, який з’єднує штати Мериленд та Вірджинія.
Субота, ранок. Легкові автомашини заїжджають на пором під пильним наглядом капітана. Потім в’їжджають велосипедисти. Скот Лейк та його друзі зібралися на тренування з триборства:
«Я люблю пором. Таке відчуття, ніби повертаєшся у минуле. Приємно побувати на річці, а заодно скоротити відстань до місця призначення».
Уперше пором на цьому місці запрацював у 1786-му році. Здебільшого він використовувався як засіб сполучення через річку Потомак між штатами Мериленд та Вірджинія. А коли почалася громадянська війна, пором став транзитним пунктом для військ. Про славне бойове минуле нагадує назва судна, яке носить ім’я генерала Джубела Ерлі, командира конфедераційних військ.
З 18-го століття пором поміняв кілька господарів, але з 1946-го року у нього є постійний власник - родина Браунів. Розповідає представник родини, Малком Браун:
«Мій батько повернувся з Другої світової війни, і разом з друзями придбав право на володіння поромом. У 1972-му році, коли я повернувся з армії, мене попросили перебрати справу. Я не дуже хотів, але погодився робити це протягом року. Тут і почалося. Роботи ставало все більше і більше».
Із зростанням навантаження, збільшувався і розмір порому. Спочатку судно вміщало 3 автомашини, після укріплення його сталевими плитами, стали перевозити 15 авто, тепер пором переправляє 24 автомобілі.
Цей єдиний пором, який працює на річці Потомак, є популярним засобом пересування місцевих мешканців.
Користувачі поромом вказують на меншу завантаженість, менше головного болю…і на приємну подорож.
Ціна, кажуть пасажири, так само досить доступна - п’ять доларів в одну сторону, або 8 доларів в обидва боки.
Дейвід Пірс та ще три капітани перевозять пасажирів щодня, круглий рік. Працюють у кілька змін, що починаються о 5-ій ранку і закінчуються о 23 годині:
«Хотілося б, щоби маршрут був довший, не три з половиною хвилини. Відповідальності на нас лежить чимало - треба стежити за річкою, за причалом, треба зібрати гроші за переїзд, і встигнути це зробити до того, як ми прибудемо на другий бік».
Хіба що поблизу буде збудований великий міст, на сьогодні пором залишається єдиним шляхом сполучення через річку Потомак у цьому місці.
Субота, ранок. Легкові автомашини заїжджають на пором під пильним наглядом капітана. Потім в’їжджають велосипедисти. Скот Лейк та його друзі зібралися на тренування з триборства:
«Я люблю пором. Таке відчуття, ніби повертаєшся у минуле. Приємно побувати на річці, а заодно скоротити відстань до місця призначення».
Уперше пором на цьому місці запрацював у 1786-му році. Здебільшого він використовувався як засіб сполучення через річку Потомак між штатами Мериленд та Вірджинія. А коли почалася громадянська війна, пором став транзитним пунктом для військ. Про славне бойове минуле нагадує назва судна, яке носить ім’я генерала Джубела Ерлі, командира конфедераційних військ.
Користувачі поромом вказують на меншу завантаженість, менше головного болю…і на приємну подорож
З 18-го століття пором поміняв кілька господарів, але з 1946-го року у нього є постійний власник - родина Браунів. Розповідає представник родини, Малком Браун:
«Мій батько повернувся з Другої світової війни, і разом з друзями придбав право на володіння поромом. У 1972-му році, коли я повернувся з армії, мене попросили перебрати справу. Я не дуже хотів, але погодився робити це протягом року. Тут і почалося. Роботи ставало все більше і більше».
Із зростанням навантаження, збільшувався і розмір порому. Спочатку судно вміщало 3 автомашини, після укріплення його сталевими плитами, стали перевозити 15 авто, тепер пором переправляє 24 автомобілі.
Цей єдиний пором, який працює на річці Потомак, є популярним засобом пересування місцевих мешканців.
Користувачі поромом вказують на меншу завантаженість, менше головного болю…і на приємну подорож.
Ціна, кажуть пасажири, так само досить доступна - п’ять доларів в одну сторону, або 8 доларів в обидва боки.
Дейвід Пірс та ще три капітани перевозять пасажирів щодня, круглий рік. Працюють у кілька змін, що починаються о 5-ій ранку і закінчуються о 23 годині:
«Хотілося б, щоби маршрут був довший, не три з половиною хвилини. Відповідальності на нас лежить чимало - треба стежити за річкою, за причалом, треба зібрати гроші за переїзд, і встигнути це зробити до того, як ми прибудемо на другий бік».
Хіба що поблизу буде збудований великий міст, на сьогодні пором залишається єдиним шляхом сполучення через річку Потомак у цьому місці.
