З початку повномасштабного вторгнення російські війська зруйнували 200 та пошкодили ще 400 українських бібліотек. Такі дані наводить Міністерство культури та інформаційної політики. До Всесвітнього Дня книги Голос Америки відвідав бібліотеки, які були в окупації та довідався, як вони відновлюються зараз.
Світлана Годун, бібліотекарка Іванківської публічної бібліотеки тримає в руках книжку, в якій застрягла російська куля.
«Вона ось тут затримала, ось так, бачите як вони борються з українською культурою?» – каже бібліотекарка, намагаючись акуратно розгорнути Енциклопедію сучасної України.
«Вони отак от їздили центральною вулицю і вони ось там прострелили. Кулі пройшли ось тут, стелажі прострелили», – каже Годун і додає, що після окупації росіяни залишили в книзі дві кулі.
За її словами, розстрілювали приміщення бібліотеки з вулиці – кулі застряли у стіні, у вхідних дверях, по коридору.
«Ну і книги у нас затримували кулі, як символічно, книга вчить, і книга затримувала кулі», – каже бібліотекарка.
Селище Іванків, що на Київщині, росіяни захопили в перший день повномасштабного вторгнення.
Годун каже, за 36 днів окупації їхній бібліотеці відносно пощастило – росіяни так і не зайшли всередину приміщення. У сусідньому ж селі Обуховичі від присутності російської армії два роки тому оговтуються і досі.
«Я була дуже шокована. Коли я йшла, все це розкидане, – каже працівниця Обуховецької бібліотеки Олена Шумак, – Книжки від вибухів падали, і вони робили бійниці з книжок. Дуже багато книжок, просто по вікнах були складані з віконечками, щоб вони могли спостерігати. Це для мене був такий шок. Мене слів просто не було».
У всій будівлі не залишилось жодного вцілілого вікна. Пошкоджений дах, вирвані двері.
Частина книжок була знищена, а частина вкрадена, каже Шумак, яка проводила переоблік у бібліотеці після звільнення.
«Починаєш дивитися, а те покрали, те покрали, те покрали. А певна частина книжок зникла», – каже вона.
За її словами, забрали Географічний атлас України, Альбом "Атлас анатомічний", пропали російсько-українські словники. Зацікавила закорбників і сучасна література – вони потягнули зі собою “50 відтінків сірого”.
Упродовж довгого часу книгозбірня стояла з вибитими вікнами – у села, що постраждало від війни, не було грошей на відновлення.
Гроші на вікна знайшлись тільки зараз – допомогла міжнародна організація. Але працювати бібліотека, попри спартанські умови, почала одразу після визволення селища – книжки зібрали, розставили на стелажі, які ще збереглися, і почали обслуговувати населення, каже Шумак.
Тому нині обидві керівниці сільських бібліотек окрім ремонту, займаються поповненням книжкових фондів. Кажуть, допомагають усі – від приватних донорів до видавництв, які безкоштовно надсилають книжки до українських бібліотек.
Книжки англійською мовою вони отримали від Українського відділення ПЕН клубу – всесвітнього об’єднання літераторів.
Як каже Максим Ситніков, заступник виконавчої директорки Українського ПЕН, спочатку українські письменники самі закуповували книжки, потім до них долучились колеги з-за кордону.
«З'явилося багато партнерів, які почали передавати ці книжки, це і видавництва, люди за кордону, і такий апогей цієї діяльності стався з нами минулого року, коли британська організація BookAid International передала Українському ПЕН 25,5 тисяч книжок англійської мовою, і ми їх розвозимо пів року по українських бібліотеках.
Щодо тематики, то, за словами Годун, вона – різноманітна – художня література, романи, мотиваційна література, подорожі, природа.
Англомовні книжки враховують знання та інтереси дітей різного віку.
«Якщо дитина третій-пʼятий клас і вже вчить іноземну мову, для неї це вже буде дуже велика допомога», – каже Годун.
За словами бібліотекарок, сільські книгозбірні стали для них символом опору і стійкості української культури, яка пережила окупацію і знаходить у собі сили для відродження.
«Одна прийшла читачка і сказала, "Знаєш, що мені не вистачало в окупації? Кажу, чого? Вона – книжок».