Україна має готуватися до складного судового процесу з Росією за так званий «борг Януковича» - понад $3мрд. Якщо сторони не досягнуть компромісу, то суд найімовірніше почнеться наступного року у Лондоні.
Як на це дивляться міжнародні інвестори і що може бути в центрі суперечки, «Голосу Америки» розповів директор відділу стратегії на ринках Центральної і Східної Європи фінансової компанії «Номура» у Лондоні Тімоті Аш.
«Голос Америки» – Як міжнародні інвестори сприйняли заяву Києва про мораторій на виплати Росії по «боргу Януковича»?
Тімоті Аш – Про цю проблему знали давно. Інституційні інвестори стежили за розвитком подій. Я думаю, що великого здивування немає. Обидві сторони сигналізували, що ми можемо опинитися в такій ситуації. Важливо те, що приватні кредитори завершили свій процес реструктуризації 12-го листопада. І це відбулося відносно гладко. В оприлюднених документах згадано, що тримільярдний борг Росії також брали до уваги, що це може виявитися проблемою на кінець року, як це і сталося. Отже, я би сказав, що на ринку вплив був невеликий. Якщо поглянути на борги, що котуються на біржі, ті які були реструктуризовані 12-го листопада, то вплив був дуже обмежений. Я би сказав, що інвестори дають раду цій ситуації досить конструктивно і раціонально.
Г.А. – Москва заявила, що упродовж тижня буде ще вичікувати з позовом. Що може відбутися у цій суперечці до кінця року?
Т.А. – Теоретично між двома сторонами могли би відбутися переговори і досягнення консенсусу для просування у справі реструктуризації за зразком домовленості з приватними кредиторами. Я вважаю, що це малоймовірно. Більш вірогідно те, що виплат по боргу до кінця року не буде, а тоді почнеться тривала судова боротьба між Україною та Росією. Росія намагатиметься заявити, що Україна в дефолті. У цій ситуації, я вважаю, що кредитні агенції напевне визнають це вибірковим дефолтом. Я не думаю, що це матиме наслідки для решти суверенних боргів України. Важливо те, що інституційні інвестори зосереджуються на тому, чи невиплата цих трьох мільярдів може загрожувати програмі позик Україні в межах 17-ти мільярдної програми МВФ. А кілька тижнів тому МВФ змінив свої правила, дозволивши програмі діяти навіть якщо Україна буде мати невиплачені заборгованості. Це заспокоює. Я вважаю, що ми можемо очікувати довготривалої судової тяганини України та Росії з дуже обмеженим короткотерміновим впливом на ринку. Це буде схоже на поточні і можливі майбутні судові процеси щодо газопостачання і газового транзиту, і потенційно щодо репарацій за анексію Криму.
Г.А. – Кілька російських урядовців вже сказали, що Україна шансів на перемогу у суді не має. Чи справді це так?
Т.А. – Ми не знаємо. Це небувала ситуація. Я не зовсім можу пригадати ситуації, коли двостороння позика була структурована у вигляді придбання цінних паперів, що зазвичай робить приватний сектор. Я звичайно не фахівець з юриспруденції, але фактом є те, що анексія Криму відбулася. Росія це зробила і диспуту про це нема. Очевидно, що Україна заперечує право Росії утримувати ту територію. Судовий процес щодо цих облігацій буде відбуватися у британському суді, а Британія, Євросоюз і США не визнають законності анексії Криму. Але для мене питання в тому, чи анексія Криму вплинула на здатність української держави виплачувати свої зовнішні борги, включно з цими трьома мільярдами. Очевидно, що Україна через анексію Криму втратила частину ВВП. Анексія ймовірно мала наслідки і для решти економіки. А далі можна вести дискусію про військове втручання на Донбасі, чи було там втручання Росії. І, знову ж таки, який це мало вплив на економіку України і на платоспроможність української держави. Для мене як не юриста суть суперечки полягає саме в цьому: чи вплинув кредитор на платоспроможність позичальника? Суд Британії повинен буде визначити, чи пов’язані ці аргументи. Я вважаю, що це непросто, коли ми говоримо про юридичні прецеденти. Якщо це опиниться в суді, а я вважаю, що це дуже вірогідно, то це буде дуже тривала юридична боротьба.
Ми можемо очікувати довготривалої судової тяганини України та Росії з дуже обмеженим короткотерміновим впливом на ринкуТімоті Аш
Г.А. – Базований у Вашингтоні економіст Андерс Аслунд віддавна наполягав, що Україна не повинна платити Росії. Як така порада лунає з погляду інвестора? Чи краще було б Україні сплатити борг будь-якою ціною?
Т.А. – Я не можу давати у цій справі поради українському уряду. З цим мають визначатися українські посадовці, беручи до уваги внутрішні політичні наслідки виплати цього боргу у порівнянні з намаганнями дійти такого компромісу, який би обмежував ринкові наслідки і коштував менше, ніж потенційна судова тяганина. Насправді це справа вибору. Треба також пам’ятати, що Україна пропонувала Росії брати участь у реструктуризації з приватним сектором, де пропозиції України виявилися неймовірно щедрими. Рівень списання був дуже, дуже поміркованим. Якби Росія брала участь у реструктуризації з приватними кредиторами, то Москва отримала би вигідніші відсотки по боргу. Початково ті три мільярді були позичені під 5%, а за реструктуризованим боргом Україна платить 7.75% . Тобто умови, які Україна запропонувала приватним інвесторам і Росії на ринку, розглядають як дуже щедрі і вигідні. Отже українське Міністерство фінансів може вважати, що вже надавало пропозиції Росії. У Києві можуть доводити, що вимоги Москви не виправдані і що Росія насправді не хоче домовленості.
Г.А. – Яка роль МВФ у цьому протистоянні?
МВФ тепер може сказати, що програма фінансування України немає нічого спільного з російською проблемоюТімоті Аш
Т.А. – МВФ не хочеться бути арбітром між двома тримачами акцій: Україною та Росією. МВФ намагався сприяти досягненню компромісу. Я вважаю, що пріоритетом великих західних тримачів акцій фонду було домогтися, щоб проблема трьох мільярдів не впливала на ширшу програму підтримки макростабілізації і структурних реформ в Україні, що передбачено у програмі фінансування МВФ. Як я сказав, МВФ і західні країни в організації підтримали Україну, змінивши правила Фонду. Фонд тепер може сказати, що програма фінансування України немає нічого спільного з російською проблемою. Про зміну правил МВФ говорили ще з 2013 р. Насправді саме та зміна правил дала Україні можливість і час працювати з програмою фінансування МВФ. Я вважаю, що важливо трохи відсторонитися. Багато говорять про тримільярдний борг Росії, його вплив на Україну. Для мене це побічне питання. Набагато важливішим для України є впровадження реформ пов’язаних з програмою МВФ. Що би не сталося з російськими трьома мільярдами, надання Україні фінансової допомоги Заходу залежать від виконання Україною умов програми. Йдеться про фінансову консолідацію, реформу енергетичного сектора, банківської галузі. Але також ключовим є питання верховенства права. Якщо Україна не виконає тих умов, незалежно від того, що станеться з російськими трьома мільярдами, західне фінансування припиниться. Тоді макростабілізація, яку ми побачили в останні 6 місяців, буде зведена нанівець. Багато болісних кроків, на які пішла України будуть змарновані. Це було би дуже шкода.
Г.А. – Що означає загроза тотальної торговельної війни між Україною та Росією? Наскільки погано це було би для української економіки?
Для української економіки негативні наслідки можуть бути значними і гальмуватимуть початок зростання української економікиТімоті Аш
Т.А. – Росія вже заявила, що неспроможність досягти угоди щодо участі України в зоні вільної торгівлі з ЄС 1 січня 2016 р. означатиме припинення умов вільної торгівлі з Росією. Преференційний доступ України до російського ринку припиниться. Росія вже запровадила різні заборони на імпорт з України. Україна також запровадила санкції у зв’язку з російською анексію Криму і військовим втручанням на Донбасі. Я вважаю, що Росія може і далі ужорсточувати умови торгівлі з Україною. Очевидно це для України буде проблемою. Позитивно для України те, що негативні наслідки такої торговельної війни з Росією вже зменшені, через те, що обсяги торгівлі з Росією з 30% від загалу до війни зараз впали до 10%-11%. Отже потенційні негативні наслідки два роки тому були би більші. Проте для української економіки негативні наслідки можуть бути значними і гальмуватимуть початок зростання української економіки, яке прогнозують на наступний рік.
Г.А. – Чи є закордонні інвестори, які можуть бути достатньо сміливими, щоб інвестувати в Україну в цій ситуації?
Якщо буде політична стабільність, ситуація на сході стабілізується, і якщо триватимуть реформи..., то Україна може привабити багато закордонних інвестиційТімоті Аш
Т.А. – Треба розрізняти різні типи інвесторів. Портфельні інвестори, ті які купують український суверенний борг, опинилися за минулий рік у дуже вигідній позиції. Вони можливо подвоїли свої інвестиції. Їх заспокоює угода досягнена з приватними кредиторами. Це було дуже вигідно для інвесторів. Очевидно, що Україна сподівається, що це врахують також інституційні інвестори, коли Київ захоче повернутися на міжнародні ринки капіталу. Що стосується прямих закордонних інвестицій в Україну - тих, хто будує заводи, щоб продавати вироби на українському ринку, чи на експорт, я вважаю, що вони набагато обережніші. Їх турбують питання безпеки і політичної стабільності. Питання верховенства права для них дуже - дуже важливе, а також макростабільність. Я вважаю, що песимістом бути дуже легко. Але позитивом, на мою думку, є перші ознаки макростабілізації в Україні: валюта відносно стабільна, інфляція схоже перейшла пік, фіскальні показники цього року були навдивовижу позитивні, величезний дефіцит бюджету дворічної давнинами майже зник, валютні резерви зросли й стабілізувалися. Далі ми сподіваємося бачити подальше впровадження реформ, пов’язаних з програмою МВФ, які допоможуть більше стабілізувати обмінний курс, далі збільшити валютні резерви, підвищити впевненість інвесторів і створити фундамент для поновного зростання економіки на майбутні роки.
Пам’ятаймо про велике падіння ВВП у доларовому вимірі, отже база для зростання дуже низька, гривня зараз дуже конкурентна, рівень зарплат дуже привабливий для потенційних прямих закордонних інвесторів. Я вважаю, що якщо буде політична стабільність, ситуація на сході стабілізується, і якщо триватимуть реформи і пануватиме верховенство права, то Україна може привабити багато закордонних інвестицій. Тоді перспектива на майбутнє була би дуже позитивною й обнадійливою. В умовах миру і безпеки я не бачу причин чому би Україна у наступному десятилітті не була схожою на Польщу – з її успіхами у реформах та економіці.
Дивіться також: З безвізовим режимом буде пряма співпраця з країнами ЄС, НАТО - експерт Інституту Маккейна
