Український дипломат Володимир Єльченко в понеділок вручив генеральному-секретареві ООН Пан Гі Муну документи про повноваження. Це був останній крок у процедурі акредитації новопризначеного постійного представника України при Організації Об’єднаних Націй. Україна нещодавно стала непостійним членом Ради Безпеки.
В інтерв’ю «Голосу Америки» Володимир Єльченко, який уже працював (1997-2000) представником України при ООН, відповів за запитання, як змінилася його робота і якими він бачить свої головні завдання?
В.Є. – Я думаю, що ситуація сьогодні у світі зовсім інша, ніж була тоді. На мою думку, світ став більш неспокійний. Виникли глобальні виклики, перш за все тероризм. Все почалося з відомих подій 2001 року в Нью-Йорку, і з тих пір такого роду викликів стає усе більше. В той час також стояло питання боротьби з міжнародним тероризмом, але не настільки гостро як зараз. Якщо до цього приєднати ще ситуацію в Сирії, події останніх днів між Саудівською Аравією та Іраном, ситуацію в Ємені, звичайно ж, боротьбу з ІДІЛ, то це все робить порядок денний Ради Безпеки зовсім іншим, ніж те, що було наприкінці дев’яностих. І головне, що змінилося для України це, на жаль те, що на сьогодні ми маємо наше власне питання на порядку денному Ради Безпеки – ситуація в Україні і навколо України, і російська агресія, і ситуація в Криму. Все це робить наше непостійне членство (в Раді Безпеки ООН) абсолютно іншим і дає нам набагато більше викликів.
Я не збираюся з власної ініціативи вступати в якусь війну з російським представником. Тому що, зрештою, він висловлює не свою позицію, а позицію своєї країни, і нічого іншого він висловити не може.Володимир Єльченко
Отже, з одного боку, нам доведеться використовувати це членство, і ми будемо його використовувати для вирішення власних питань, а з іншого боку Україна, як і інші 14 членів РБ має нести колективну відповідальність за ситуацію в усьому світі. Головне знайти правильний баланс.
Г.А. – В одному з інтерв’ю цитують ваші слова, що ви би хотіли «подивитися в очі» російському представникові в ООН Віталію Чуркіну. Як ви зможете протидіяти методам його діяльності?
В.Є. – З одного боку не хочеться перетворювати овальний стіл Ради Безпеки ООН на поле битви. Я вже казав, що, з одного боку, краще дипломатична битва, але, на жаль, мабуть, це доведеться робити. Я не збираюся з власної ініціативи вступати в якусь війну з російським представником. Тому що, зрештою, він висловлює не свою позицію, а позицію своєї країни, і нічого іншого він висловити не може. З іншого боку, в дипломатії існують різні методи. Можна одне і те ж сказати різними словами. Наприклад, так делікатно і майстерно, як це робить моя колега, представниця Сполучених Штатів Саманта Пауер. Отже спробуємо змінити стиль спілкування, але від цього, зрозуміло, що питання вирішуватися не будуть. Можливо вдасться привнести людський елемент в цю дискусію, щоб ми все таки не витрачали час на свари, а залишали його на переговори, на вирішення конкретних питань на порядку денному Ради Безпеки ООН, включаючи, зрозуміло, і конфліктну ситуацію між Україною та Росією.
Г.А. – Росія діє не лише словами. Вона має право вето і заблокувала в ООН як ідею міжнародної миротворчої місії в Україні, так і резолюцію про трибунал ООН у справі збиття малайзійського авіалайнера. Ваш попередник Юрій Сергеєв казав, що це не означало крапку у намаганнях притягнути винних до відповідальності. Що може бути зроблене у цій справі?
В.Є. – Так. На жаль, це правда, але це не означає, що ми будемо зупиняти наші зусилля. В ООН є безліч усіляких механізмів. Я не кажу, що нам вдасться обійти право вето. На жаль, це неможливо, але є Генеральна Асамблея, є інші органи ООН. Просто треба порушувати ці питання скрізь. А з іншого боку намагатися знайти консенсус в Раді Безпеки. Я знаю, що це буде дуже важко. Близькою до нуля є можливість віднайти такий консенсус з російськими колегами, але ми попробуємо це зробити, щоби їх переконати.
Г.А. – Що ви скажете про теперішній режим міжнародних санкцій щодо Росії з огляду на те, що ви досі працювали послом України в Росії. Чи діє режим санкцій?
В.Є. – Так. Звичайно він діє. Це відчувається трошечки менше у Москві, але я впевнений, що по країні люди це вже відчули: це і курс рубля, це і підвищення цін, це зменшення коштів, які раніше йшли на соціальні виплати. Тобто це відчувається. Можливо пересічні громадяни не відчули повністю, але я думаю, що з часом таке розуміння буде зростати, і буде збільшуватися певний тиск на керівництво Російської Федерації, щоб цю ситуацію якимось чином змінити. Так що мені здається, що на сьогодні санкції діють. Можливо, не так сильно і швидко як би комусь хотілося, але вони діють.
Дивіться також: Юрій Сергеєв: Україна отримала всеосяжну підтримку. Відео
