Скло, без якого неможливо уявити сучасне життя, люди почали виготовляти для побутових потреб, як мінімум, три з половиною тисячі років до нашої ери. Піддатливість цього матеріалу швидко перетворила скло на мистецтво.
Сьогодні існують десятки методів виготовлення скляних побутових та мистецьких виробів. Мабуть один з найпростіших, це технологія спікання скла. Її використовують для виготовлення вітражного скла та незвичних виробів. Навчитися цьому методу можна досить швидко.
Лінда Слейн серйозно захопилася художнім склом 10 років тому. Вона каже:
«Я завжди любила скло. Я його збираю. У мене є багато антикварного скла. Одного дня я побачила плавлене скло, пішла на курси і… пропала остаточно».
Після курсів Лінда повністю присвятила себе цьому виду мистецтва. У своїх роботах вона використовує техніку відому, як ф’юзінґ, тобто злиття осколків в єдину форму. Лінда каже:
«Тримайте ось так, і ламайте на маленькі шматки».
П’ять років тому Лінда почала давати приватні уроки:
«Всі беруть плоскогубці».
Навчає вона у своїй майстерні як дорослих, так і дітей. Її постійні учні Лука і Гьюго Берн. Лука Берн каже:
«Ми вдягаємо спеціальні захисні окуляри. Виглядаєш таким собі мачо».
Гьюго Берн додає:
«Я почуваюся тут вільним, я не мушу слідувати жодним правилам».
Сьогодні брати та решта групи робитимуть речі з битого скла.
Діти вибирають шматки на свій смак. Ламають їх, або дроблять молотком, з осколків складають малюнок.
Учениця Зо Вайт не вперше на заняттях Лінди:
«Я переважно роблю речі для моїх родичів – бабусь, дідусів, тіток, вуйків. Їм дуже подобаються мої власні творіння».
Лінда дає пораду:
«Вам не треба так багато клею».
Спочатку діти працюють над дизайном, потім приклеюють осколки, а опісля кладуть у піч.
«Там відбувається магія», – каже Лінда.
Лінда говорить, що робота з дітьми приносить їй багато задоволення:
«Тому, що діти креативні, вони не вагаються, вони готові випробувати будь-що. Вони відповідають, гаразд, робимо це, чи щось інше».
Сьогодні діти робили підсвічники, тарілки і прес-пап’є.
Учениця Софія Фонтана каже:
«Мені подобається працювати зі склом і бачити, що стається після плавлення скломаси».
Евелін Ґреґорі так розповідає про результати праці:
«Мені подобається очікувати кінцевого результату».
Лінда Слейн зізнається, що так само з нетерпінням очікує побачити кінцевий продукт:
«Кожного разу, коли відкриваю піч, я дивуюся.
Ніколи не знаєш, що ти побачиш, як кольори і все інше поєднаються.
Можливо, саме елемент несподіванки і змушує багатьох молодих людей повертатися у майстерню знову і знову.
Саме так каже Зо Вайт:
«Я завжди повертаюся».
Сьогодні існують десятки методів виготовлення скляних побутових та мистецьких виробів. Мабуть один з найпростіших, це технологія спікання скла. Її використовують для виготовлення вітражного скла та незвичних виробів. Навчитися цьому методу можна досить швидко.
Лінда Слейн серйозно захопилася художнім склом 10 років тому. Вона каже:
«Я завжди любила скло. Я його збираю. У мене є багато антикварного скла. Одного дня я побачила плавлене скло, пішла на курси і… пропала остаточно».
Після курсів Лінда повністю присвятила себе цьому виду мистецтва. У своїх роботах вона використовує техніку відому, як ф’юзінґ, тобто злиття осколків в єдину форму. Лінда каже:
«Тримайте ось так, і ламайте на маленькі шматки».
П’ять років тому Лінда почала давати приватні уроки:
«Всі беруть плоскогубці».
Навчає вона у своїй майстерні як дорослих, так і дітей. Її постійні учні Лука і Гьюго Берн. Лука Берн каже:
«Ми вдягаємо спеціальні захисні окуляри. Виглядаєш таким собі мачо».
Гьюго Берн додає:
«Я почуваюся тут вільним, я не мушу слідувати жодним правилам».
Сьогодні брати та решта групи робитимуть речі з битого скла.
Діти вибирають шматки на свій смак. Ламають їх, або дроблять молотком, з осколків складають малюнок.
Учениця Зо Вайт не вперше на заняттях Лінди:
«Я переважно роблю речі для моїх родичів – бабусь, дідусів, тіток, вуйків. Їм дуже подобаються мої власні творіння».
Лінда дає пораду:
«Вам не треба так багато клею».
Спочатку діти працюють над дизайном, потім приклеюють осколки, а опісля кладуть у піч.
«Там відбувається магія», – каже Лінда.
Лінда говорить, що робота з дітьми приносить їй багато задоволення:
«Тому, що діти креативні, вони не вагаються, вони готові випробувати будь-що. Вони відповідають, гаразд, робимо це, чи щось інше».
Сьогодні діти робили підсвічники, тарілки і прес-пап’є.
Учениця Софія Фонтана каже:
«Мені подобається працювати зі склом і бачити, що стається після плавлення скломаси».
Евелін Ґреґорі так розповідає про результати праці:
«Мені подобається очікувати кінцевого результату».
Лінда Слейн зізнається, що так само з нетерпінням очікує побачити кінцевий продукт:
«Кожного разу, коли відкриваю піч, я дивуюся.
Ніколи не знаєш, що ти побачиш, як кольори і все інше поєднаються.
Можливо, саме елемент несподіванки і змушує багатьох молодих людей повертатися у майстерню знову і знову.
Саме так каже Зо Вайт:
«Я завжди повертаюся».
