Він отримав складне поранення, втративши ногу на бойовому завданні, але все одно повернувся у військо. Віталій, з позивним Купол, офіцер аеророзвідки 108-ї бригади ТРО, пройшов АТО, а зараз служить в аеророзвідці на Запорізькому напрямку.
З військовим ми поговорили не тільки про його історію, а й про те, чим відрізняється війна Росії проти України в 2014-му році й зараз, а також про специфіку роботи аеророзвідки.
Різні та схожі війни
“Я не був військовим і ніколи не хотів їм стати. Просто хлопець, який пройшов строкову службу. Тому у 2014-му році я був в резерві першої черги. Оскільки служив у десантній бригаді, то нас перших почали смикати”, - каже Віталій.
Війна, яка почалася у 2014-му році, дуже схожа в цілому на цю війну. Питання тільки в масштабах - більше горя, більше крові тощо
Віталій повертався у військо два рази - на початку повномасштабної війни й після поранення. З 14-го по 18-й рік “Купол” захищав країну від російських окупантів на Донецькому напрямку, зокрема в Маріуполі.
“Війна, яка почалася у 2014-му році, дуже схожа в цілому на цю війну. Питання тільки в масштабах - більше горя, більше крові тощо, - пояснює Віталій. - Якщо тоді війна була більш локальна, то зараз ми отримуємо ракетні удари по всій країні, і довжина фронту більша, і озброєння майже все задіяне”.
Військовий підкреслює, що з 2022 року росіяни повністю розв`язали собі руки в своїх загарбницьких діях: “Ракети полетіли, літаки полетіли, танки поїхати. Якщо ще у 2014 році вони якось маскувались і говорили про громадянську війну у нас, що “нас там нєт”, то вже у 2022-му ми побачили все”.
Тож колишній військовий не зміг залишитись осторонь, коли ворог пішов на всю Україну.
“Більша частина цивільних українців не вірила в те, що може бути повномасштабна війна. Люди просто жили своїм життям - в рожевих окулярах. Військові знали вже завчасно, що буде повномасштабна війна. Ми вже знали, що будемо робити, куди будемо заходити, і коли все почалось, у нас був вже план, що ми робимо”, - говорить Купол.
Складне поранення
З початку великої війни Віталій служить на запорізькому напрямку. Тут і отримав поранення, втративши ногу.
“Я служив в піхоті спочатку. Був у нас невдалий виїзд - я отримав травматичну ампутацію. Виїхали в сіру зону на автівках, був план нанести вогневе ураження в лоб противника. Але саме моя автівка наїхала на протитанкову міну, і саме так я отримав поранення. Я сидів спереду, і тим переднім правим колесом якраз наїхали на міну. Врятувало те, що була велика швидкість, і міна розірвалась прям під колесом - під двигуном. “Передок” відірвало одразу, а ми живі залишились”, - розповідає військовий.
Поранення отримали всі, втім, найбільше постраждали ті, хто сидів спереду - Віталій та водій. Побратими врятували важко поранених, оперативно наклавши турнікети, і доправили у стабпункт.
У Запоріжжі Віталій пройшов реанімацію, реампутацію та переливання крові. На подальше лікування воїн перевівся в лікарню Мечнікова в Дніпрі, бо звідти він родом. Там мешкає і родина воїна, яка піклувалася про нього.
“Коли доправили в лікарню, то я подумав так, що от нарешті я відпочину: буду в лікарні, медсестри будуть доглядати мене, і я просто буду відпочивати. Одразу подумав, що для мене вже все: з таким пораненням у військо не зможу повернутися”.
Військовий каже, що рівно рік пішов на лікування й реабілітацію. Був час подумати, призвичаїтись до нового фізичного стану й відрефлексувати всі можливості на майбутнє.
“Я просто подумав, що я можу бути корисним. Що я можу з позиції свого якогось досвіду, практичних навичок, які я отримав, можу бути ще корисним. Ну і, так, я прийняв рішення повернутись. Коли вже був на реабілітації, я вже знав, куди піду, що я буду робити і все решта”.
Аеророзвідка
Протезування Купол проходив в Києві. Зараз він є офіцером аеророзвідки на запорізькому напрямку у своєму підрозділі, який збирає інформацію про розміщення ворога.
“В принципі фізично я можу все, але робота, звісно, вже дещо інша. Мій підрозділ займається дуже важливою роботою. Тобто у нас аеророзвідники, екіпажі - ми очі бригади. Ми здобуваємо багато інформації дуже важливої, корисної, на основі якої вибудовується певна тактика, стратегія. Певні дії”, - розповідає Купол.
В порядку ведення бойових дій та задіяних інструментів багато що змінилося з 2014 року, підкреслює військовий. Тактика бойових дій вибудовується навколо аеророзвідки й безпілотних авіаційних комплексів.
“Засоби аеророзвідки дозволяють заздалегідь побачити, наприклад, скупчення противника, розвідати тили, побачити ротації, які ворог проводить. Як підвозиться ворожа зброя. Загалом ми можемо дивитися далеко в тил противника. Це дозволяє нам бачити, що буде далі”, - говорить військовий.
Я роблю все, що можу. Є надія на те, що українці, які трішки забувають, що відбувається, частіше будуть пригадувати, що у нас війна. Надія на те, що нам і надалі допомагатимуть зброєю. Надія на своїх побратимів, які зі мною тут пліч-о-пліч
За словами Купола, у росіян добре розвинені засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), які б'ють по частотам управління, каналам зв`язку тощо. Тому йде постійне протистояння між авіаційними комплексами та РЕБами.
В обов'язки Віталія входить: якнайкраще організувати роботу підрозділу та забезпечити всім необхідним, навчити виконувати поставлені задачі.
“Я вважаю, що в армії важлива чіткість. Коли кожен “гвинтик” цього механізму працює справно і у всіх єдина мета, то ми маємо успіх”.
Віталій каже, що як би складно не було рідним прийняти його рішення повернутися у військо, з часом вони прийняли й повністю поважають вибір воїна.
“Сподівання в мене лише на те, що ми вистоїмо. В мене немає якихось там мрій, що от ми зараз як зберемося, як поконтрнаступаємо! Бо це ми вже проходили. В цілому я просто виконую свою роботу. Я роблю все, що можу. Є надія на те, що українці, які трішки забувають, що відбувається, частіше будуть пригадувати, що у нас війна. Надія на те, що нам і надалі допомагатимуть зброєю. Надія на своїх побратимів, які зі мною тут пліч-о-пліч”.
