Всім відомі розхожі фрази про те, що чоловіки і жінки говорять різними мовами, не розуміють один одного і взагалі ніби живуть на різних планетах. Чи відповідає це дійсності чи є просто стереотипом?
Мову чоловіків і жінок вивчали багато дослідників. Ще сто років тому в роботі датського лінгвіста Отто Есперсона, присвяченій вивченню і порівнянню мови чоловіків і жінок, наводилися причини різної вербальної поведінки обох статей. Один із висновків лінгвіста - дівчатка починають говорити раніше хлопчиків і, як правило, висловлюють себе більш ввічливо. Есперсон відзначав, що жінки використовують у своїй мові більше прикметників, а чоловіки - дієслів.
Есперсон пояснював, що жінки не настільки вербально винахідливі, як чоловіки, і якби чоловіків раптом «переключили» в жіночий режим, їх мова швидко стала б дуже нудною. Така точка зору відображала погляди тодішнього суспільства на жінку і її пасивну роль. Жінки вважалися лінгвістично недосконалими у порівнянні з чоловіками.
Однак пізніше, протягом XX століття, уявлення про відмінності в мові чоловіків і жінок стали змінюватися. Перші серйозні дослідження в гендерної лінгвістики з'явилися вже після сексуальної революції, в 1970-і роки.
У 1975 році була опублікована робота дослідниці Робін Лакофф під назвою «Мова і місце жінки». Вона зв'язала різницю в чоловічій і жіночій манері мови з розподілом соціальних ролей і проявами сексизму. Простіше кажучи, багаторічна відсутність базових прав і пасивне положення позначилося на тому, як жінки говорять.
Лакофф прийшла до висновку, що жінки частіше використовують ввічливі звороти, перепитують «чи не так?», вибачення, а також - підсилювальні слова, такі як «настільки» і «дуже». Крім того, стверджує дослідниця, мова жінок, як правило, більш граматично правильна. Це теж пов'язано з проявами сексизму - жінки як би намагаються звучати краще.
Ці висновки пізніше підтвердила інша дослідниця Дебора Таннен.
Вона ж відзначила, що жінки часто використовують конструкції, які виражають невпевненість: «я вважаю», «мені здається», «я можу помилятися, але ...» Вона ж науково спростувала відомий стереотип про те, що чоловіки мовчазні і говорять лише по справі, а жінки - базікають без угаву.
Багаторічна відсутність базових прав і пасивне положення позначилося на тому, як жінки говорять.
Всі дослідники, які вивчали різницю в мові чоловіків і жінок, відзначають, що чоловіки набагато частіше перебивають. Лінгвісти Кендес Уест і Дон Зіммерман порівнювали діалог чоловіка і жінки з діалогом батька з дитиною або лікаря з пацієнтом, тобто з розмовою того, хто має владу з тим, хто знаходиться в залежній позиції. Вони провели експеримент: записали розмови 11 різностатевих пар і підрахували, що чоловіки перебивали жінок 55 раз, а інших чоловіків - всього пару раз.
Російський лінгвіст, японіст Володимир Алпатов відзначає: є мови, в яких відмінність між чоловічим і жіночим мовленням не треба шукати - вона лежить на поверхні. Іноді різниться навіть система звуків: якісь звуки вимовляють тільки чоловіки, а якісь - тільки жінки. Яскравий приклад мовної нерівності - японське суспільство. До XIX воно було, безумовно, чоловічим: вважалося, що жінка повинна якомога менше говорити. Були навіть спеціальні списки слів, які жінки не могли вживати. Потім ситуація почала згладжуватися, проте ознаки нерівності в мові збереглися.
Ще один лінгвіст, Олександр Піперскі, каже, що відрізнити чоловічий стиль від жіночого можна не тільки в усній мові, а й на письмі. За його словами, завдання автоматичного визначення статі - одне з центральних в комп'ютерній лінгвістиці. Але досягти 100%-ої точності поки не вдалося. Відомо, зокрема, що для чоловічих текстів характерні іменники, прикметники і прийменники, а для жіночих - займенники, дієслова, прислівники і вигуки.
Кілька років тому «Яндекс» опублікував дослідження про те, як розрізняються чоловічі і жіночі пошукові запити. З'ясувалося, що чоловічі в середньому коротше жіночих, чоловіки частіше роблять помилки, а також частіше використовують числа і латиницю. Жінки частіше задають питання і майже вдвічі частіше використовують назви кольорів.
Втім, звичайно, є і жінки з чоловічим стилем мови, і чоловіки - з жіночим. Крім того, ці стилі можуть чергуватися в залежності від ситуації. Роль жінки в суспільстві давно змінилася і продовжує змінюватися, але мова - матерія консервативна, і до сих пір ми можемо почути в чиїйсь манері говорити відгомони часів, коли все було геть по-іншому.
Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Як німецький та американський досвід допомоги ветеранам може стати в нагоді українській владі. Відео
