Доповідь "Комітету захисту журналістів" (CPJ), опублікована у четвер, підтвердила, що експерти зі свободи преси говорили багато років: убивці журналістів часто залишаються безкарними.
За останні десять років, за підрахунками організації, було вбито 278 журналістів. У 81% випадків ніхто не був засуджений за ці злочини.
«Це жахливий сигнал для журналістики, бо будь-який уряд, будь-яке злочинне угруповання, яке хоче змусити журналіста замовкнути, може досягти цього лише за кілька тисяч доларів, найнявши вбивцю», – заявив «Голосу Америки» Роберт Махоні, заступник виконавчого директора організації.
Цьогорічний індекс показує, що ті ж країни, що й раніше – Сомалі, Сирія та Ірак – очолюють список країн, де вбивці журналістів із найменшою ймовірністю будуть притягнуті до відповідальності.
На 10-му місці в "Рейтингу безкарності" - Росія з 6 вбивствами журналістів, винуватців яких не притягнуто до відповідальності. Укладачі доповіді розглянули і ситуацію в окупованому Криму.
І для України питання захищеності журналістів, відповідальності за напади на них, убивства - надзвичайно чутливе.
Як повідомляв "Голос Америки", на початку року посольство США закликало до правосуддя у справах вбитих в Україні журналістів.
У заяві з нагоди Всесвітнього дня свободи преси держсекретар США Ентоні Блінкен наголосив, що "вільна та незалежна преса є ключовою інституцією, що надає громадськості інформацію, необхідну для того, щоб відстоювати свою позицію, приймати інформовані рішення і забезпечувати відповідальність посадовців".
А у жовтні «Комітет захисту журналістів» (CPJ) закликав українську владу провести ретельне розслідування нападу на журналіста й оператора «Схем» (спільний проєкт Радіо Свобода та UA:Перший) під час запису інтерв’ю з головою правління «Укрексімбанку» Євгеном Мецгером.
Правозахисники, колеги загиблих журналістів кажуть, що не бачать руху до бажаних змін у питанні безпеки журналістів, а напади на медійників розслідують надзвичайно погано.
«Ось уже 2 роки ми, медіаспільнота і громадськість, вимагаємо розкриття справи Вадима Комарова, останнього вбивства працівника ЗМІ в Україні», - каже голова Черкаської обласної організації СЖУ Тетяна Калиновська.
Серед колег він мав репутацію відчайдуха. Бо часто переходив небезпечну межу – розслідував незаконні забудови, викривав корупційні оборудки чиновників. Черкаського журналіста Вадима Комарова вбили 2 роки тому – напередодні анонсованого ним чергового викривального матеріалу.
За словами Калиновської, «Попри всі наші зусилля, наполягання української і міжнародної медіаспільноти і медіаорганізацій, результату немає».
Черкаські журналісти відзначають: останнім часом відбувся певний прогрес у публічності розслідування. Справу взяли на контроль у найвищих столичних кабінетах. Поліція визнала: Комарова вбили через професійну діяльність. Медійникам відзвітували про сотні перевірених камер спостереження, десятки проведених експертиз, тисячі опитаних осіб.
Усе це так, кажуть черкаські колеги Вадима. Але ж далі звітів справа не йде. Звинувачення досі не висунуте нікому.
«Є безкарність. Немає нікого, хто був би покараний», - обурюється журналіст із черкаського інтернет-видання «Прочерк» Назарій Вівчарик.
Як він каже, через те у багатьох журналістів з’являється відчуття самоцензури. «Коли не хтось тобі каже, що не потрібно писати про щось чи говорити про щось. А ти сам починаєш думати – а що буде, якщо ти щось там напишеш, тому що в нас є прецеденти. Тому що є всім відомий Вадим Комаров, який готував багато розслідувань, багато матеріалів, і потім сталося те, що сталося».
За словами Вівчарика, «Треба, очевидно, щоб в країні був хоч один такий випадок, щоб хтось був покараний. Тоді, можливо, була б і більша довіра до правоохоронних органів»,
Україна продовжує бути небезпечною країною для журналістів, - кажуть правозахисники.
Як відзначає голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик, «В нас цей тренд зберігається. Надзвичайно погано розслідуються напади на журналістів. Очевидно, що є зацікавлені люди, щоб ці розслідування спеціально блокувалися та не розслідувалися. Оскільки часто мова йде про викриття якихось зловживань або корупції».
За даними Інституту масової інформації, цього року сталося вже 139 випадків нападів на журналістів, перешкоджання журналістській діяльності. При цьому вироків винесено всього 5.
«Тобто ми бачимо сотню, півтори сотні випадків і всього 5 вироків. Це, очевидно, показує ту прірву, яка в нас існує, і масштаб безкарності нападів на журналістів», - наголошує Печончик.
Окрема ситуація з правами журналістів в окупованому Криму.
Залякуваннями й репресіями російська окупаційна влада зачистила на півострові професійну журналістику. Незалежних медіа там практично не залишилось, - кажуть медіаексперти. На свій страх і ризик працюють громадянські журналісти, здебільшого кримсько-татарські.
«Таких громадянських журналістів теж переслідують. Мета не допустити правду про те, що відбувається на Кримському півострові», - сказав «Голосу Америки» автор книжки «Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму» Юрій Луканов.
Як він додав, «9 з них зараз сидять у в’язницях плюс приєднався до них ще Єсипенко. Наш МЗС не мовчить, виступав із заявою, вимагаючи скасувати такі репресії проти як професійних журналістів, так і громадянських. Але Росія не дуже зважає на це. І репресії тривають».
Україна має ефективніше розслідувати злочини проти журналістів, притягаючи до відповідальності виконавців і замовників. Про це йшлося у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Гонгадзе. Рішення прийняте ще 2005 року, але досі не виконане. У переліку вбитих українських журналістів з роками додається імен, але незмінним залишається запис у підсумковій графі: злочин не розкритий.
Дивіться також: У Німеччині презентували перший в світі комерційний завод із виробництва синтетичного газ
