Україна ризикує отримати армію бомжів зі зброєю в руках

Скасувати призов до українських Збройних Сил уже цього року – таке пообіцяв новий міністр оборони Павло Лебедєв. Вітаючи військових з різдвяними святами, він запевнив: армію у 2013-му почнуть комплектувати виключно за контрактом. Як стверджують у Міноборони, це зробить військо професійнішим та підніме національну безпеку на вищий рівень.

Натомість експерти до заяв про негайний перехід на контракт ставляться скептично. Як нагадують вони, нинішній уряд – не перший, що обіцяє військову реформу. Натомість передумов для неї – ані організаційних, ані фінансових – сьогодні не створено.
Микола Черножуков – колишній військовий-контрактник. Відслужив три роки у прикордонних військах на Житомирщині і за службу нічого не надбав. Тепер називає себе бомжем.

«1300 гривень пенсія. Знімаю квартиру за півтори тисячі. Живу в мінус. Почуваю себе злочинцем», - каже Микола.

Українцям знов пообіцяли скасування призову і перехід на контрактне військо. У 2013-у році неодмінно відбудеться, – запевнив новий міністр оборони. Владу не зупиняє те, що в бюджеті цього року на реформу не передбачено грошей.

У Генштабі порахували: контрактник обійдеться казні не набагато дорожче, ніж нинішній солдат строкової служби. Якщо на призовника витрачали 2 тисячі гривень на місяць, включно з харчами і одежею, то чому не покласти таку ж зарплатню професіоналові. Хай служить.

Натомість експерти в один голос твердять: це не «контракт», а профанація ідеї.

«Зарплата в 1800 гривень для контрактника – це зарплата люмпенізованої особи», - каже військовий експерт Сергій Згурець.
Безплатно такі реформи ще жодній країні не вдавалося зробити, наполягають знавці. Для переходу від призову до контракту насправді необхідні великі кошти. Аби, по-перше, технічно переоснастити допотопну армію. По-друге – скоротити до притомних розмірів нинішнє двохсоттисячне українське військо, а звільненим у запас сплатити соціальні гарантії. Не менші суми знадобляться, щоб підняти платню контрактникам до привабливого рівня.

«На 1800 гривень неможливо знайти людей, які будуть віддаватися військовій справі повністю. Це означає, що треба збільшувати платню контрактнику щонайменше в 2-3 рази, і таким чином це викликає лавиноподібний процес збільшення зарплат усіх категорій військових. Не можна, щоб контрактних отримував більше, ніж молодший офіцер, в той час як наш лейтенент на сьогодні отримує 3 тисячі гривень. Так от, на сьогодні головна проблема контрактного війська це відсутність чіткої ідеології переходу на контрактне військо. Тому що зараз говоряться лише декларації. Не існує фінансового підгрунтя, яке забезпечує цей крок уперед», - говорить Сергій Згурець.

Без фінансів реформа нереальна. Замість професійної армії суспільство ризикує отримати армію бомжів зі зброєю в руках.

«Якщо нинішня влада піде за формальною ознакою просто поставити «галочку» і вважати, що українська армія контрактна через те, що люди набираються, замість строкової служби, на контракт на три роки, то така армія не відповідає вимогам сучасного часу», - розмірковує Сергій Згурець.

Влада експлуатує популярну ідею, – кажуть експерти. Як вони припускають, під шумок розмов про перехід на контрактну армію готується банальна чергова «прихватизація».
«Я дуже боюся, що реформування Збройних Сил, особливо їх скорочення, перетвориться на бізнес- проект. Адже зменшать кількість військових містечок, з'явиться багато надлишкового майна і військової техніки. І ліквідація призову робиться, щоб замилити очі суспільству. Мовляв, бачите, які ми ефективні менеджери. А насправді у реформи інша мета — отримати майно армії, землю, озброєння і завантажити свої підприємства замовленнями», - каже Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова.

Натомість мета, заради якої, власне, й затіяно реформу, не буде досягнута. Боєздатність війська не підвищиться, а якраз навпаки. Національна безпека опиниться під загрозою.

«Я поки що не бачу за цією реформою ніяких національних інтересів. Якщо розглядати її з точки зору корпоративних інтересів — тоді логіка є. Є стратегічність мислення, технологічність і політична воля. Все є, ефективність влади наявна. Ось тільки з національними інтересами це не має нічого спільного», - резюмує Сунгуровський.