З цієї нагоди на Капітолійській галявині у Вашингтоні зібрались тисячі мешканців та гостей столиці.
Мирна акція привернула увагу всієї нації не тільки масштабом, але і проблематикою – від робочих місць до контролю над зброєю та расового рівноправ’я.
Але поперед усе, присутні святкували п’ятдесяту річницю мирного маршу протесту, коли Мартін Лютер Кінґ проголосив свою історичну промову.
Промовці і цього разу звертались до присутніх зі сходинок меморіалу президенту Лінкольну, звідти, де півстоліття тому стояв сам Кінґ.
Конгресмен-демократ Джон Люїс виступав тут і п’ятдесят років тому. Сьогодні, каже він, боротьба за рівноправ’я досі не скінчена.
«Тому що є сили, є люди, які хочуть затягнути нас у минуле. Ми не можемо повертати назад. Ми подолали довгий шлях», - сказав він.
У своїй промові він згадав про нещодавнє рішення Верховного суду, яке відмінило частину Закону про вибори 1965 року, яка забороняла певним штатам міняти своє виборче законодавство:
Щоправда, Люїс та інші промовці зазначили, що багато расових упереджень залишились у минулому.
Однак для багатьох присутніх питання не в тому, чи досягла Америка успіху за останні п’ятдесят років у боротьбі з дискримінацією, питання у тому – що ще можна зробити.
Креднел Вотсон хоче, щоб його донька пам’ятала, що в цей історичний день вона була тут.
«Я дуже сподіваюсь, що, коли вона виросте, ситуація для неї буде кращою», – каже батько дівчини.
Френсіс Макалпайн Шарп каже, що мрія Кінга стане реальністю, коли колір шкіри взагалі не гратиме ніякої ролі:
«Ми навіть не повинні говорити про це. Хто є чорношкірий, а хто білий. Ми повинні просто залишатись людьми, яких оцінюють за вчинками. Правда ж гарно, робити щось разом».
Втім, у світлі нещодавнього судового процесу над чоловіком, якого визнали невинними у вбивстві чорношкірого підлітка Трейвона Мартіна, багато з присутніх тут вважають, до здійснення мрії Кінга шлях залишається довгим.
Але поперед усе, присутні святкували п’ятдесяту річницю мирного маршу протесту, коли Мартін Лютер Кінґ проголосив свою історичну промову.
Your browser doesn’t support HTML5
Конгресмен-демократ Джон Люїс виступав тут і п’ятдесят років тому. Сьогодні, каже він, боротьба за рівноправ’я досі не скінчена.
«Тому що є сили, є люди, які хочуть затягнути нас у минуле. Ми не можемо повертати назад. Ми подолали довгий шлях», - сказав він.
У своїй промові він згадав про нещодавнє рішення Верховного суду, яке відмінило частину Закону про вибори 1965 року, яка забороняла певним штатам міняти своє виборче законодавство:
Я кажу вам, мої брати та сестри, ми не можемо здаватись, ми не можемо поступитисьКонгресмен-демократ Джон Люїс
Однак для багатьох присутніх питання не в тому, чи досягла Америка успіху за останні п’ятдесят років у боротьбі з дискримінацією, питання у тому – що ще можна зробити.
Креднел Вотсон хоче, щоб його донька пам’ятала, що в цей історичний день вона була тут.
«Я дуже сподіваюсь, що, коли вона виросте, ситуація для неї буде кращою», – каже батько дівчини.
Френсіс Макалпайн Шарп каже, що мрія Кінга стане реальністю, коли колір шкіри взагалі не гратиме ніякої ролі:
Your browser doesn’t support HTML5
Втім, у світлі нещодавнього судового процесу над чоловіком, якого визнали невинними у вбивстві чорношкірого підлітка Трейвона Мартіна, багато з присутніх тут вважають, до здійснення мрії Кінга шлях залишається довгим.