Кеннеді був вражений промовою Кінґа про "мрію", дякував правозахисникам

На марш до Вашингтона за рівні права та робочі місця для чорношкірих вийшли чверть мільйона людей. Це при тому, що населення столиці США тоді становило близько 750 тисяч. Це був час міжрасової напруги у США. Закони, які дискримінували чорношкірих, відводячи їм роль громадян другого ґатунку, тягнули країну в нікуди.

Правозахисник Джессі Джексон підкреслює, Кінґ прекрасно розумів символічне значення маршу на Вашингтон.

"Він ставив мету підняти наш бойових дух і це йому вдалося. Ми разом рухались до свободи", - говорить Джексон.

50-та річниця "Маршу на Вашингтон". ФОТО

На мітингу перед меморіалом Авраама Лінкольна панувала святкова атмосфера – пригадують учасники. Історики ж зазначають – марш дав суспільству чіткий сигнал: расова дискримінація має піти у минуле.

Подія перевершила сподівання організаторів.

"Вперше у нашій історії ми зібрались разом і говорили єдиним голосом. Для мене особисто це - найважливіша історична подія", - пригадує учасник тих подій Віллі Блу.

Біля меморіалу Вашингтона Кінґ виголосив свою найвідомішу промову, яка пролила світло на страждання афроамериканців та їх боротьбу проти сегрегації та дискримінації.

"Ми прийшли на це святе місце, щоб нагадати Америці – зволікати більше не можна!", - промовляв з трибуни Кінґ.

Your browser doesn’t support HTML5

Як рух за права чорношкірих став національним

Марш на Вашингтон закінчився закликом Кінґа до кожного американця – сприяти утвердженню свободи.

Джон Льюіс пригадує, як після закінчення мітингу лідери громадянського руху зустрілись у Білому Домі з президентом Кеннеді.

"Ввечері Кеннеді запросив нас до Білого Дому. Він аж світився від гордості, як батько – він кожному говорив «ви зробили добру справу». Потім він звернувся до Кінґа і сказав "а у вас є мрія", - каже Льюіс.