Політичні амбіції не дають спокою російському керівництву. Програвши Україну в цілому, північний сусід поспішає скористатися нагодою та принаймні відчепити в якості винагороди її шмат, чи отримати якісь політичні важелі впливу на нову українську владу, вважає професор Сергій Плохій.
"Ми бачимо, наскільки можна судити з преси, втручання Російської федерації у внутрішні справи України, спроба використовувати російську меншість в Криму для того, щоб дестабілізувати ситуацію. І це відбувається у той момент, коли український уряд у Києві перебуває на стадії формування і фактично не може адекватно відповідати на ці виклики", - говорить історик.
"Інша частина - це також підсилити вплив Російської Федерації в Україні на рішення, які будуть прийматися в Києві, тобто зробити український уряд заручником цієї кримської ситуації", - вважає Плохій.
Однак, у силовому розвитку подій в Криму, якщо подивитися на ситуацію прагматично та глобально, Росія не зацікавлена, каже історик.
"Росія зацікавлена в стабільному сусідові, в стабілізації політичної і економічної ситуації в Україні. Крім того, подальше загостренні подій в Криму може перетворити Україну з сусіда, який налаштований на партнерські відносини, на добрі відносини, в сусіда, який є абсолютно ображений і ворожий по відношенню до дій Російської Федерації. Я вважаю, що глибинні інтереси і Росії, і України, і Криму у цій ситуації збігаються і полягають в тому, щоб уникнути подальшого вибуху та інтернаціоналізації конфлікту. До цього часу, принаймні формально, він не інтернаціоналізований", - розмірковує дослідник.
Більш того, Росія б таким втручанням порушила умови угоди 1994 року, коли Україна, відмовившись від ядерної зброї, отримала гарантії своєї територіальної цінності.
"Надзвичайно важливим є той факт, що Сполучені Штати Америки, Великобританія і Росія є гарантами недоторканості території України і неподільності території України. Мені здавалося, що на цьому етапі варто залучити саме підстави цього договору 1994 року для того, щоб обговорити ситуацію на цьому рівні, звичайно з залученням України", - підкреслює Плохій.
Потрібне повне перезавантаження відносин з Росією, зазначає професор, яке повинно будуватись на засадах паритету та європейського напрямку руху України. Наскільки це можливо з ображеним та амбітним сусідом – покаже майбутнє.
"Інша частина - це також підсилити вплив Російської Федерації в Україні на рішення, які будуть прийматися в Києві, тобто зробити український уряд заручником цієї кримської ситуації", - вважає Плохій.
Однак, у силовому розвитку подій в Криму, якщо подивитися на ситуацію прагматично та глобально, Росія не зацікавлена, каже історик.
"Росія зацікавлена в стабільному сусідові, в стабілізації політичної і економічної ситуації в Україні. Крім того, подальше загостренні подій в Криму може перетворити Україну з сусіда, який налаштований на партнерські відносини, на добрі відносини, в сусіда, який є абсолютно ображений і ворожий по відношенню до дій Російської Федерації. Я вважаю, що глибинні інтереси і Росії, і України, і Криму у цій ситуації збігаються і полягають в тому, щоб уникнути подальшого вибуху та інтернаціоналізації конфлікту. До цього часу, принаймні формально, він не інтернаціоналізований", - розмірковує дослідник.
Більш того, Росія б таким втручанням порушила умови угоди 1994 року, коли Україна, відмовившись від ядерної зброї, отримала гарантії своєї територіальної цінності.
"Надзвичайно важливим є той факт, що Сполучені Штати Америки, Великобританія і Росія є гарантами недоторканості території України і неподільності території України. Мені здавалося, що на цьому етапі варто залучити саме підстави цього договору 1994 року для того, щоб обговорити ситуацію на цьому рівні, звичайно з залученням України", - підкреслює Плохій.
Потрібне повне перезавантаження відносин з Росією, зазначає професор, яке повинно будуватись на засадах паритету та європейського напрямку руху України. Наскільки це можливо з ображеним та амбітним сусідом – покаже майбутнє.