Президента Росії на саміті «Великої двадцятки» в Брісбені, Австралія чекав холодний прийом – лідери країн Заходу недвозначно дали зрозуміти, що не стануть миритися з військовим втручанням Росії в Україні.
Прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер, зустрівшись з Володимиром Путіним, сказав: «Мабуть, я потисну вам руку, але можу сказати вам тільки одне: ви повинні забратися з України».
Директор Центру вивчення G8 і G20 при університеті Торонто, професор Джон Кіртон, який перебував у Брісбені на саміті «великої двадцятки», в інтерв'ю «Голосу Америки» розповів про перспективи перебування Росії в цьому міжнародному клубі.
Данила Гальперович: Чи має, на вашу думку, саміт у Брісбені, незважаючи на заявлену програму, загалом економічну, помітний «російський акцент»?
Джон Кіртон: Це перший саміт «Великої двадцятки» з моменту утворення цього формату, що відбувається під час військового вторгнення одного з членів G20 на територію сусідньої держави. І навіть після того, як прем'єр Австралії Тоні Еббот поговорив з Володимиром Путіним у рамках саміту АТЕС в Китаї, щоб, так би мовити, не псувати атмосферу на «двадцятці», російські війська тільки посилили свою присутність в Україні, а російський військовий флот у провокаційній манері рушив у район Австралії.
Військові кораблі Росії, що рухалися в сторону Брісбена, були, звичайно, додатковим приниженням для Тоні Еббота, який, як я вже сказав, відступив перед самітом G20 від своєї обіцянки «зіткнутися» з Путіним на цьому саміті та начебто зробив крок доброї волі, який Путіним не оцінив.
Д.Г.: Як ця проблема – втручання Росії в українську ситуацію – відбивається на «двадцятці» загалом?
Д.К.: Результатом агресії Росії на сході України, що триває, можуть бути цілком передбачувані речі: по-перше, посилення санкцій Заходу, по-друге, чіткі рухи гравців на ринку, що йдуть з Росії, падіння рубля, відсутність економічного зростання російської економіки . З позицій здорового глузду, звичайно, абсолютно незрозуміло, чому Росія хоче збільшити й так уже високу ціну своїх дій, у сенсі наслідків для власної економічної системи.
Але курс Москви зараз завдає серйозної шкоди і російській, і європейській економіці, і почасти – світовий економіці загалом. А саміти «Великої двадцятки» – це саме ті зустрічі, на яких учасники обговорюють можливості зростання і зміцнення світової економіки. І тут раптом одна з країн-членів G20 робить усе для того, щоб це зростання підірвати! Можливо, це не дуже виявляється публічно, але навіть для партнерів Росії в БРІКС стає незрозумілим, чому Росія перетворює сама себе на ненадійного економічного партнера.
Д.Г.: Чи може вийти так, що Росію змусять покинути G20?
Д.К.: Все це – ще одне підтвердження того, що Володимир Путін не повинен бути членом цього клубу. У якийсь момент, з таким швидким скороченням економіки, неминуче порушать питання: чи є Росія настільки системно значущою державою, щоб і далі запрошувати її в G20? Тому що «системно значуща держава» – це головний критерій членства у «великій двадцятці», і, можливо, у майбутньому Росію просто перестануть кликати на такі саміти.
Д.Г.: Коли лідери G20 зберуться на пленарне засідання, коли сядуть за один стіл – чи є ймовірність того, що головна розмова йтиме саме про Україну?
Д.К.: Очевидно, що Володимир Путін і далі заперечує будь-яку участь Росії у військовому конфлікті в Україні, заперечує можливу причетність підтримуваних Росією сепаратистів до того, що було збито цивільний літак, він узагалі все заперечує. За цих умов, можливо, у світових лідерів взагалі не буде особливого бажання на пленарних засіданнях «Великої двадцятки» порушувати питання про Україну – це може просто перетворитися на обмін докорами в стилі «ваше слово проти мого», що цілковито отруїть атмосферу саміту. Але, взагалі-то, лідерам «двадцятки» буде важко обговорювати будь-яке з питань порядку денного – зростання світової економіки, торгівлю або, наприклад, корупцію та фінансування тероризму – без порушення теми Росії та України.
Д.Г.: Якщо на пленарному засіданні тему України не буде порушено, чи означає це, що Кремль загалом має рацію, припускаючи (про це говорять близькі до російської влади аналітики), що в Заходу не вистачить сміливості почати діяти щодо Росії серйозніше?
Д.К.: Те, що Володимира Путіна взагалі запросили на «велику двадцятку», він сам, найімовірніше, розцінив як вияв боягузтва світових лідерів і підтвердження того, що G20 щонайменше розділена щодо питання Росії. Ну, і він, звичайно, сподівається на те, що Китай, наприклад, не дасть західним членам «двадцятки» прийняти будь-які рішення, які шкодять Росії.
Але Китай щойно досяг досить важливих домовленостей зі Сполученими Штатами, він хоче зберігати стабільність і рівновагу в міжнародних відносинах, і не виключено, що з часом Пекін почне ставитися до Москви як до такого молодшого брата, чогось на зразок Північної Кореї. А якщо так, то й у Китаю за якийсь час може урватися терпець щодо Росії. Так, вдома в Путіна підтримка зараз дуже висока – він усіх переконує, що Росія безплатно отримала Крим, що він успішно протистоїть Заходу, що він захищає інтереси країни.
Але потім росіяни вимикають телевізор і бачать, як стрімко знецінюється рубль, і намагаються поміняти цей рубль на долар або євро, тому що, попри все теперішнє ставлення до Заходу, вони більше довіряють американській і європейській фінансовій системам. І вся ця ситуація дуже сумна для самих росіян і всіх, хто їм співчуває, зокрема й для мене.