Сто років тому – 12 грудня, у родині італійських іммігрантів у Нью-Джерсі народився легендарний Френк Сінатра. Він був зіркою вже в 25, джазував на сцені, а саме його життя було справжнім рок-н-ролом ще до того, як з’явився цей музичний стиль. Сінатра став першою справжньою американською знаменитістю, зробив популярну музику безсмертною і попри славу гульвіси і ловеласа та дуже скрутний характер, був щедрою людиною і боровся за рівні права для всіх. Коли музикант пішов із життя, деякі американські журналісти писали: «До біса календар. День смерті СІнатри – це кінець 20 століття».
Сінатра показав, що популярна музика може скласти конкуренцію високому мистецтву. Бо його популярна музика сягала висот симфонічноїмузикант Ерік Фелтон
Глибокий оксамитовий тембр, блакитні очі і харизма на кінчиках пальців. Сінатра закохував у себе із першого акорду. Більшість пісень Френкі виконував не першим, але вони одразу ж і навічно ставали його знаковими.
«Пісні Сінатри поєднують у собі класичну і популярну музику. Сінатра показав, що популярна музика може скласти конкуренцію високому мистецтву. Бо його популярна музика сягала висот симфонічної», - каже музикант Ерік Фелтон, ведучий програми “Beyond Category”.
Сінатра мав ще й акторський талант. І навіть отримав «Оскара» за найкращу чоловічу роль другого плану. Як із трофеями, раз за разом з’являвся на публіці із головними красунями країни. Так, Френк Сінатра став першою справжньою американською знаменитістю.
«Вже у 40-х почалась справжня «сінатроманія», це вже пізніше всі божеволіли від Елвіса і Біттлз. Але перший «зірковий культ» з’явився із Сінатрою. Він виробив такий собі «шаблон поведінки для зірок», якого дотримувались потім знаменитості 20-ого і навіть 21-ого століття», - розповідає Фелтон.
Сінатра виробив такий собі «шаблон поведінки для зірок», якого дотримувались потім знаменитості 20-ого і навіть 21-ого століттямузикант Ерік Фелтон
Шалена популярність і потужна харизма Сінатри знайшла своє застосування і в політиці. У 40-х Френк разом з іншими зірками агітував американців скуповувати воєнні облігації. У 50-х Сінатра потоваришував із молодим сенатором Джоном Кеннеді і підтримував його аж допоки той не став президентом. А пізніше – приєднався до табору активних прихильників Рональда Рейгана.
Журналісти подейкували: не піснями єдиними пожвавлював передвиборчу кампанію Сінатра. Американська преса почала писати про можливі зв’язки співака із італійською мафією.
«Щоразу, як його розносила преса – американська, британська, та хто завгодно - щоразу як в Сенаті влаштовували спеціальні слухання, виливали на нього весь той бруд і нісенітниці, він щоразу виборсувався. Чим нижче він падав, тим вище потім піднімався. Його життя варте дослідження. Бо це історія витримки і виживання», - пригадує донька Ненсі Сінатра.
Чим нижче він падав, тим вище потім піднімався. Його життя варте дослідження. Бо це історія витримки і виживаннядонька Ненсі Сінатра
Шанувальник міцних еспресо, слівця і алкогольних напоїв, він був справжнім коктейлем суперечностей. Спалахував через дрібниці, сварився і крутив романи, але водночас був надзвичайно щедрою людиною і відданим борцем за рівність. Власну хвилясту долю Сінатра проживав у піснях і навчив американців шукати в текстах відповіді на життєві питання.
«Він міг записати один альбом, увесь такий танцювальний, запальний свінг. А наступний – де всі пісні сумні і депресивні. Він започаткував поняття концептуального альбому, де композиції об’єднані одним почуттям. І ці почуття – основа людського існування», - каже Фелтон.
Сінатра започаткував поняття концептуального альбому, де композиції об’єднані одним почуттям. І ці почуття – основа людського існуваннямузикант Ерік Фелтон
Так вже не одне покоління американців закохується і розлучається, радіє і страждає під акомпанемент пісень Сінатри. Його голосом лунає неофіційний гімн Нью-Йорка, а його пісні дають старт передріздвяному сезону. Сінатра, кажуть американці, ніколи не вийде з моди, бо як справжній італієць, найсоковитіше він умів святкувати саме життя.