Вже за кілька годин стануть відомими імена переможців премії «Оскар». Перемогу на цьогорічному «Оскарі» пророкують ностальгійному мюзиклу Демієна Шазелля «Ла-Ла-Ленд». Ця стрічка віддає данину голлівудським мюзиклам, має неперевершену режисуру, гарну музику й цікаву історію. Але чи справді цей фільм вартий усіх своїх 14-ти номінацій? За всю історію Оскара таку кількість номінацій мали лише два фільми: драма 50-х «Все про Єву» і «Титанік» Джеймса Кемерона.
Завідувачка кафедри кіно й відео університету Джорджа Мейсона Джованна Чеслер, каже, що гарно продумана та профінансована реклама часто є більш істотною гарантією для перемоги фільму, аніж його художні якості:
«У наш час вам треба забеспечити присутність на багатьох ринках. Саме велика рекламна машина, стає гарантією отримання номіцнацій для вашого фільму».
Чеслер і сама живе режисурою, відтак каже – цьогоріч її віра в Оскар відродилася. Адже кіноакадемія дала більше номінацій фільмам та акторам, що представляють меншини. Серед таких вона називає стрічку «Місячне сяйво». Це драма про афро-американського хлопчика, який виростає в громаді, де життям правлять гроші та наркотики. А ще фільм Дензела Вашингтона «Паркани» про колишню зірку бейсболу, чоловіка який щосили працює сміттярем, аби прогодувати родину.
На думку Чеслер, ці чудові фільми може і не з’явилися б, на горизонті глядачів чи членів Кіноакадемії, якби не минулорічна кампанія спротиву «Занадто білий Оскар»:
«Академію тоді запитиали про її членів. Про те, чому в ній переважали в основному білі чоловіки, з традиційною орієнтацією та чому саме вони обирали номінантів і голосували? Спільними зусиллями вони диверсифікували учасників голосування».
На її думку, цей рух допоміг появі більшої кількості фільмів про афро-американців у Голлівудському кіновиробництві:
«Адже ми знаємо, що фільм «Приховані фігури» домінував за кількістю проданих квитків, чи не так? Він і продовжує домінувати. До того ж отримав премію Гільдії кіноакторів».
Стрічка «Приховані фігури» , яку згадує Джованна, оповідає справжню історію трьох афро-американських жінок, які допомогли НАСА запустити спершу в космос, а потім на Місяць першого американського астронавта. Саме ця картина веде перед у народному голосуванні серед претендентів на Оскар.
Однак, на вибір Кіноакадемії може вплинути й політична ситуація в США. Так, анти-іммігрантські рішення президента Трампа можуть привернути увагу громадськості до питання біженців. До фільмів, які звертають увагу на це питання, належить, зокрема, італійська документальна стрічка Джанкарло Россі «Море у вогні». В ній відображена хроніка порятунку біженців на острів Лампедуза, де показано як тих, біженців, які нарешті знаходять притулок, так і тих, хто гине у пошуках кращого життя.
«Жанр документалістики нині знову у розквіті сил. Тож, чим більше питань і уваги, зберуть документалики, тим краще», - каже Чеслер.
Після заборони Дональда Трампа на в’їзд до США прибулих із семи країн із мусульманською більшістю увага публіки зосереджена також на фільмі іранця Асгара Фархаді «Комівояжер», що отримав номінацію у категорії кращий фільм іноземною мовою. Сам режисер вже заявив, що на цьогорічній церемонії «Оскара» присутнім не буде, навіть якщо йому дозволять в’їзд у країну. Водночас, Джонна Чеслер припускає, що політична ситуація може зіграти й не на користь фільму, адже члени журі можуть віддати свої голоси й за «безпечний» фільм:
«У цьому сенсі стрічка «Ла-Ла-Ленд» є барометром. Адже саме «Ла-Ла-Ленд» зібрав найбільшу кількість номінацій. Я не кажу, що це фільм Трампа, але це точно той фільм, який підносить білу посередність. Адже в ньому є два персонажа, які не є ані класними танцюристами, ані найкращими співаками, які не навчені класичним основам, як, наприклад, Джон Ледженд, який співає у фільмі.
Чеслер сподівається, що бодай цьогоріч американська кіноакадемія розподілить Оскари більш справедливо й серед митців, які належать до меншин. Каже, таке рішення стало б для Голлівуду кроком у правильному напрямку.