Як пакувати «тривожну валізу», куди евакуюватись, і які шанси російського повномасштабного вторгнення. Про це зараз багато говорять в Україні. "Голос Америки" поцікавився настроями та планами цивільних людей в очікуванні "великої війни".
Двічі на тиждень – і в дощ, і в мороз – він іде сюди на столичний іподром. Допомагає, на волонтерських засадах, виїжджувати коней. Відколи вийшов на пенсію з посади викладача у Київській політехніці, з головою поринув в улюблене хобі.
Коли зайнятий справою, менше допікають тривожні новини з російсько-українських кордонів, розповідає Олександр Антонець.
Олександр Антонець, пенсіонер
Як він каже: «На душі неспокійно. Ніхто не знає, що Путін може зробити, з якої ноги він сьогодні встане. Так що треба готуватися до гіршого варіанту, до нападу».
За його словами, не в його правилах перечікувати часи потрясінь. Був активним учасником Майдану. От і зараз не збирається ховатися чи евакуюватись. Якщо вороже вторгнення відбудеться, піде в тероборону Києва. Колись уже був на вишколах, тренувався кидати гранату.
З десяток загарбників, думаю, зможу знищити
«Гранату Ф-1 я знаю, ходив учитися, як її кидати. З десяток загарбників, думаю, зможу знищити», - каже пенсіонер.
... З журналісткою Оленою Максименко зустрічаємось на вокзалі. Вона часто їздить у відрядження на Схід. Раніше, на початку війни, бувала там як парамедик з добровольчим батальйоном «Госпітальєри». Тепер збирає матеріал для статей і блогів.
Олена Максименко, журналістка
Мобілізуватися намагалася ще у 2014-у, коли представниць прекрасної статі брали до війська неохоче. А торік, коли вийшов наказ про військовий облік жінок, вирішила: її журналістська професія є у переліку, тож стане на облік, опише свій досвід. З’ясувалося, це неабиякий бюрократичний квест.
«Списку документів ніде немає у відкритому доступі. Ти телефонуєш у військкомат, тобі говорять один список, потім телефонуєш знову, виявляється, зовсім інший список...», - скаржиться Олена.
Я не боюся. "Боялка" закінчилась
Нападе Путін чи не нападе – над цим запитанням дівчина воліє не замислюватись.
«Знаєте, як у тому анекдоті, 50 на 50, нападе або не нападе. Я не боюся", - каже вона.
На Майдані Олена отримала поранення від гранати; у 2014 році, під час окупації Криму, потрапила в полон до російських бойовиків; потім як парамедик-доброволець побувала у різних бувальцях.
Олена каже: "У мене «боялка» закінчилась. От тільки за батьків боляче , котрі цю ситуацію переживають стресово. Дивляться новини цілодобово і весь час на нервах".
Скоріше за все, піду до свого добровольчого батальйону парамедиком
Якщо ж повномасштабне вторгнення таки станеться, вона знає, що робити. "Скоріше за все, піду до свого добровольчого батальйону парамедиком. А можливо, буде актуальніше висвітлювати події як журналіст. Я готова до будь-якого розвитку подій. Буду там, де буду затребувана», - розповідає дівчина.
... З переселенцями з Донбасу і Криму ми зустрілися в одному з київських кримськотатарських кафе. Вони уже пережили досвід окупації. Свого часу тікали від «руского міра» із загарбаних Путіним українських земель. Тому нинішню загрозу сприймають всерйоз.
Єлизавета Стадник, переселенка з Донецька
Як згадує колишня донеччанка Ліза Стадник, «Коли в Донецьку вже з’являлися плакати ДНР - а я тоді була дитиною – ніхто не вірив, що з цього щось буде. Тому треба готуватися, треба бути до цього більш готовими, ніж ми були тоді».
Як розповідає дівчина, «Позавчора я зібрала "тривожну валізку", всі люди з тих територій вміють це робити. І в разі чого, якщо вже танки на вулицях, тоді буде мобілізація, і мені теж прийде повістка. Піду. Я думаю, медики будуть точно не зайві».
Наталія Лютікова, переселенка з Криму
Схожі плани на випадок російського вторгнення має колишня мешканка Сімферополя, банкір Наталія Лютікова.
мій намір – вивезти дітей, повернутися і допомагати армії
Як каже вона, «Ми будемо евакуювати дітей і повертатися".
"Я точно піду в якийсь медичний підрозділ , - розповідає жінка. - Записалася на курси домедичної допомоги. Колись, у 14-15-16 роках, після переїзду з Криму, я пішла в шпиталь і доглядала поранених хлопців. Досвід маю, але треба оновити знання. "
"Власне, мій намір – вивезти дітей, повернутися і допомагати армії», - підсумовує колишня кримчанка Наталія.
Згідно з соціологічними дослідженнями, понад половина українців готові в той чи інший спосіб чинити опір російським інтервентам. При цьому кожен третій готовий до збройного опору.