Упродовж століть, коли йшлося про Східну Європу, створювався образ Європи, яка була не зовсім Європою, була «недоєвропою», Європою другого ешелону, «Європою кандидатів, а не членів», каже відомий українсько-американський історик, гарвардський професор Сергій Плохій. Але кордони Східної Європи змінюються швидше, ніж середовище західних університетів, в яких і надалі Слов’янські дослідження представлені переважно російськими, а на вивчення Польщі, Чехії, чи навіть України, не залишається ресурсів. Нинішня ситуація, що виникла після нападу Росії на Україну дає унікальний шанс змінити акценти, переконаний учений.
Після того, як більшість країн традиційної Східної Європи увійшли до ЄС, вони перестали бути «європейцями другого сорту», стали сприйматися як частина «справжнього» європейського простору, каже історик під час конференції у четвер, 23 червня. В цей же день лідери країн Європейського Союзу на саміті в Брюсселі підтримали надання Україні та Молдові статусу кандидата на членство в ЄС.
Виступаючи на одному зі семінарів, присвяченому питанню Деколонізації Східної Європи, організованому Українським товариством Кембриджського університету, Сергій Плохій наголосив, що сам термін з’явився у міжвоєнний період і замінив собою термін, який використовували німецькі геостратеги – Mitteleuropa, і який означав країни, що не мали за собою історії незалежного існування як держав, бо створилися на уламках трьох імперій – Австрійської, Російської та Турецької
«Такою була ситуація до розпаду східного табору та СРСР, коли країни, що були в тіні імперій, стали набирати самостійної ваги, частина з них увійшли до Європейського Союзу, а сам термін посунувся далі на схід», – пояснює історик, який спеціалізується на цьому регіоні.
Слов’янські кафедри насправді є переважно російськими
Парадоксально, але в той час, "як керівництво Росії намагається стерти Україну з мапи світу", ця ж сама війна, за словами Сергія Плохія, створила умови для фахівців з історії України, показати її місце на світовій мапі.
Нині нові історичні обставини – війна, яку розпочала Росія проти України, створюють можливість для фахівців з історії Східної Європи розповісти про предмет своїх досліджень якомога ширшій аудиторії. Парадоксально, але в той час, "як керівництво Росії намагається стерти Україну з мапи світу", ця ж сама війна, за словами Сергія Плохія, створила умови для фахівців з історії України, показати її місце на світовій мапі.
При цьому, каже історик, треба усвідомлювати, що така увага до України не триватиме довго, тому потрібно використати цей час максимально, щоб присутність українського питання в західних дослідженнях Східної Європи розширилася і закріпилася. Зокрема, Гарвардський інститут українських досліджень, яким керує професор Плохій, намагається привабити більше уваги до України і за рахунок використання нових технологій. Сергій Плохій наводить приклад проекту Мапа, що подає історичні дані про Україну, накладаючи їх на мапи різних часів, надаючи можливість наочно побачити дані про різні історичні періоди, про мову, релігію, соціологію різних регіонів України.
Чи вдасться збільшити вагу академічних українських досліджень, залежатиме від того, чи отримають дослідники більше фінансування та чи більше студентів оберуть цей фах. Адже досі фінансування українських досліджень у західних університетах залежить в основному від приватних пожертв, на відміну, наприклад, від російських досліджень.
«Зміни, які відбулися після розвалу Радянського Союзу, призвели до скорочення програм слов’янських студій, які існували у післявоєнний період. І в більшості випадків відділи, що називалися Слов’янськими і включали чеські, польські, чи навіть українські дослідження, насправді займалися лише російськими дослідженнями. Нині дуже мало університетів мають Слов’янські кафедри, де викладаються якісь інші мови, ніж російська, чи вивчаються якісь інші предмети, ніж російські», – пояснює Сергій Плохій.
Слов’янські факультети потрібно «деколонізувати» і повернути їм іхнє первісне значення», каже дослідник.
Ця ситуація, на його думку, давно вимагає змін і до них мають долучитися не лише приватні донори, а і самі університети, які мали б спрямувати більше коштів у вивчення українських та інших слов’янських предметів.
«В американських університетах на це ще матимуть вплив студенти, які платять за своє навчання, а в Європі, де університети мають державне фіансування, наприклад, у Німеччині, це має бути відповідальність уряду. Але так, чи інакше, Слов’янські факультети потрібно «деколонізувати» і повернути їм іхнє первісне значення», – каже дослідник.
Україна «не може собі дозволити не вивчати Росію»
Говорячи про деколонізацію українських досліджень, Сергій Плохій каже, щодавно на часі подивитися на історію Росії українськими очима, і перш за все це мали б зробити не українські дослідники за кордоном, а ті, що працюють в самій Україні.
Він каже, що стежить за дискусіями про вивчення російської мови, літератури, історії, які відбуваються в Україні на тлі російської агресії, і на його думку, «Україна не може собі дозволити не мати досліджень такої країни, як Росія». Але ці дослідження, каже Плохій, мають базуватися на українському погляді на російську історію, на історію Російської імперії.
Голос Америки висвітлює думки західних істориків та мислителів стосовно війни Росії проти України. Інтерв'ю з Кирилом Говоруном про роль РПЦ в розпалюванні війни в Україні, майбутнє «депутінізації» свідомості росіян дивіться тут. Дивіться Енн Епплабаум: Чому Путін, як колись Сталін, так боїться України (тут). А також - інтерв’ю з істориком Норманом Наймарком про те, чому важливо визнати злочини росіян в Україні геноцидом, з дослідником російської пропаганди Пітером Померанцевим, журналістом Себастьяном Юнгером, про три причини ймовірної перемоги України, та фінансистом Білом Браудером, який, зокрема говорив про перспективи використання заморожених російських активів для відбудови України та компенсацій постраждалим.