Є достатньо американських приватних пілотів, готових захищати небо України, "я навіть поїду сам" – екс-пілот ВПС США Ден Гемптон. Інтерв'ю

"Найсмертоносніший пілот F-16" американської авіації підполковник у відставці Ден Гемптон, позивний Two Dogs, брав участь у війнах у Перській затоці, в Косово та в Іраку. Протягом своєї 20-річної кар'єри у ВПС США він здійснив 151 бойовий виліт і має чи не найбільше військових нагород серед пілотів винищувачів США з часів війни у В’єтнамі, включаючи Пурпурове серце, чотири Почесні хрести льотних заслуг за надзвичайний героїзм та вісім "Повітряних медалей" ВПС США за доблесть під час бойових дій у повітрі.

Підписуйтеся на Голос Америки Українською в Telegram.

Також Гемптон тренував пілотів оперувати F-16 на Близькому Сході й був офіцером з обміну інформацією у ВПС Єгипту. Пілот консультує уряди США та союзників з питань боротьби з тероризмом і був генеральним директором приватної військової компанії MVI International.

Автобіографічна книга Гемптона "Viper Pilot: Мемуари про повітряні бої" стала бестселером New York Times і була перекладена на десяток мов світу. Інші книжки автора включають "Найманець", "Володарі неба: Пілоти винищувачів та повітряний бій", "Мисливці-вбивці", "Втеча", "Погоня за демоном" і "Операція «Помста»".

В інтерв'ю Голосу Америки Гемптон розповів про військову базу ВПС США в Аризоні, куди прибули українські пілоти для оцінювання навичок, про переваги F-16 над російськими і радянськими літаками, а також про те, чому українському уряду варто розглянути варіант із залученням приватних військових льотчиків для захисту українського неба.

Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності

Марія Прус, Голос Америки: Зараз двоє українських пілотів перебувають в Аризоні для оцінки їхніх навичок, й дедалі більше західних лідерів висловлюються за надання Україні F-16, як і представники Конгресу США, хоча Білий дім це відкидає. Ви маєте понад 20 років досвіду служби у ВПС США і понад 150 бойових місій, чи ви можете сказати, що F-16 може мати велике значення у ході війни Росії в Україні?

Ден Гемптон, підполковник ВПС США у відставці, пілот F-16: Я б сказав, що F-16 могли би принести величезну зміну у війні, але це також залежить від пілотів, і я не виступаю проти українських пілотів, вони чудові пілоти, але це зовсім інший тип сучасного винищувача, ніж до якого вони звикли. І вони були б першими, хто б визнав, я думаю, що потрібно трохи часу, щоб пройти навчання, освоїтися і оволодіти новим типом літака, особливо таким передовим, як F-16.

До війни в середньому український пілот мав 40-50 годин нальоту за рік. Коли я літав на F-16, я мав двісті-триста годин на рік, не враховуючи бойових дій. Тож ми багато літаємо. Ми стаємо дуже хорошими в тому, що ми робимо. І я думаю, що для того, щоб F-16 чи будь-який сучасний винищувач мав значення для ВПС України, їм доведеться відкинути старий радянський чи російський спосіб роботи і діяти так, як це роблять НАТО, Захід і Сполучені Штати, якщо вони хочуть ефективно використовувати наші літаки.

F-16, Су-35 і МіГ-29 - в чому різниця?

М.П.: Полковнику, що такого особливого у F-16, чому цей літак вважається таким універсальним і які основні можливості цього типу літака в умовах, коли ближній повітряний бій, за словами українських пілотів, не так вже й поширений?

Д.Г.: Є кілька речей щодо F-16. По-перше, він ніколи не мав на меті перетворитися на те, чим став, але це такий хороший літак і він такий адаптивний. Я думаю, що ключове слово - це адаптація. Наприклад, перші F-16 називалися Block 10, ці літаки вдосконалювали так званими блоковими циклами, від Block 10 до Block 70, про який ми зараз говоримо. І F-16 - це така універсальна машина, всередині все модульне, тому вам не потрібно розбирати літак, коли з’являється нова технологія, ви просто витягуєте стару коробку та вставляєте нову.

Додайте до цього, що літати на цьому літаку дуже легко, коли навчитися це робити. Це дуже простий літак у використанні, як і у використанні всієї зброї, тому що все всередині літака зосереджено навколо пілота, на відміну від літаків російського виробництва. Пілот схожий на центральний комп'ютер американського винищувача. Це називається (Sensor Fusion – ред.) злиття датчиків. Тож ви отримуєте всю цю інформацію з космосу, з інших літаків, із землі, і вся вона потрапляє в кабіну, спроектовану для пілотів та налаштовану для них. Звичайно, інженери допомогли розробити їх. Але пілоти - це ті, хто сказав: "Ні, це буде працювати, а це не працюватиме".

Отже, літати на цьому літаку дуже легко. І так і повинно бути тому, що літак може робити так багато, й одна людина не могла б робити це сама, якби це не було так легко і доступно для пілота. Я думаю, це те, що відрізняє F 16, F-35 і F-22 від подібних винищувачів. Інженери працювали з пілотами, щоб це зробити.

F-16, на відміну від Eurofighter, перевірений у боях. Є багато порівнянь між Typhoon і F-16 або F-22, F-35. І я відповів би їм, що Typhoon - це чудовий літак. Він також у два-три рази дорожчий (за даними видань, вартість американського F-16 сягає 65 мільйонів доларів, російського Су-35 - 85 мільйонів доларів, європейського Eurofighter Typhoon - 124 мільйони доларів - ред.), ніж F-16, і його ніколи не випробовували в боях. Про це можна багато сказати.

Я не кажу, що це – все, але це дуже важливо, коли йдеться про технічне обслуговування літака в бойових умовах на противагу умовам мирного часу. У нас великий досвід із цим, очевидно, тому що ми постійно їздимо по всьому світу та беремо участь у боях. Але F-16 випробуваний таким чином, а інші літаки – ні.

Також він набагато менший за більшість літаків, що не має значення, якщо ви стріляєте в когось ракетами здалеку. Але якщо ви коли-небудь опинитесь у близькому бою, чого насправді не відбувається над Україною зараз, але це може статись, F-16 дуже важко побачити, тому що він менший за більшість літаків, особливо коли він спрямований прямо на вас. Тож у цьому багато переваг.

Інші країни Європі також мають F-16. Таким чином, українські Повітряні сили України можуть отримати інші форми логістики, постачання, порад і тренування, замість навчання аж у Сполучених Штатів, тож можна також використовувати європейських союзників.

М.П.: Тож якщо ви можете порівняти F-16 із Су-35, який вважається основним літаком, який росіяни зараз використовують над Україною?

Д.Г.: F-16 проти Су-35? Моя думка та думка більшості професійних льотчиків-винищувачів полягає в тому, що Су-35 — це типова російська машина і виглядає вона красиво. Вони його гарно фарбують, ставлять всякі круті зірочки і все інше. Але в глибині душі це насправді не такий гарний літак. Він добре виглядає на авіашоу, але моя особиста думка, що це мотлох.

Справа в тому, що в ньому навіть немає радара AESA. AESA радар — це передовий радар із системою електронного сканування (активна фазована антенна решітка – ред.), який на 30 років випереджає радар, який знаходиться на Су-35. Також Су-35 – дуже великий. Він має два двигуни. Двигуни димлять. Це легко побачити, його легко вловити на радарі та вистрілити в нього далекобійною ракетою. І якщо наблизитись до нього, його видно за 10 миль до того, як він побачить вас, якщо ви колись потрапите у ближній повітряний бій.

Інші системи на борту там – також типовий російський маркетинг, як вони кажуть, що не зрівняється з будь-яким на Заході. Але якщо уважно придивитися до цього, насправді їх легко заглушити, що ми широко використовуємо і наші союзники, з якими ми працюємо, ми навчаємо їх і даємо їм те саме обладнання. Електронне глушіння – це дуже велика справа. Наші літаки більш живучі. Я б не робив ставку у бою на Су-35 чи будь-які літаки російського виробництва.

М.П.: А як щодо МіГ-29, основних літаків, на яких українці літають зараз

Д.Г.: Я вважаю, що українські Повітряні сили чудово справляються з тим, що вони мають, і для того, що вони роблять, вони обороняються, чи не так? Вони захищають Україну, вони захищають міста. Це те, що МіГ-29, ми (за класифікацією НАТО – ред.) називаємо його Fulcrum (у перекладі: точка опори), він був створений для точкової оборони. Він вміщує не так багато палива. Фактично, у нього достатньо палива, щоб піднятися у повітря, зробити щось недовго, а потім спуститися. Можливо, українці модифікували свої, але російські літаки взагалі не можуть довго бути у повітрі.

Паливо - це колосальна перешкода в повітряному бою будь-якого виду. Що більше у вас його є, то, очевидно, краще.

Українці також мають перевагу у боротьбі за свої домівки та міста, вони знаходяться прямо над головою тих, кого захищають. Тож якщо щось трапиться і українському пілоту доведеться катапультуватися, він спускається на дружню територію. Російський пілот катапультується і потрапляє на ворожу територію. Це важливо.

Щодо можливостей, українцям певним чином заважає той факт, що росіяни зробили ці літаки, тому вони точно знають, що вони можуть, а чого не можуть. Росіяни не знають, що насправді можуть і чого не можуть робити наші літаки, окрім того, що вони бачать у новинах кожного разу, коли ми вступаємо у війну, вони бачать результати. Це має змусити їх двічі подумати, перш ніж битися з кимось із нас. Але вони не знають конкретних деталей. Тож я б сказав, що швидше українські ВПС зможуть позбутися своїх старих літаків російського виробництва та перейти на щось інше, то краще для них буде.

Інвестиція у майбутнє

М.П.: Тренування пілотів винищувачів – це велика інвестиція для будь-якого уряду. Якщо говорити про факти про пілотів американських винищувачів, скільки грошей і часу інвестовано в цих найкращих пілотів?

Д.Г.: Здається, з цифр, які я бачив багато років тому, на кожного пілота винищувача до моменту, коли ви потрапите в ескадрилью винищувачів і почнете літати, потрібно приблизно два з половиною роки, від двох до двох з половиною років. Це щоб один пілот пройшов усе це з базової льотної школи і всі інші тренування F-16 або F-15 або F-35, а потім потрапив до ескадрильї винищувачів, - на кожного пілота уряд витрачає до десяти мільйонів доларів.

Що, якщо врахувати вартість літака, насправді не така значна сума. Я знаю, що це велика інвестиція для України, для будь-якої країни, але це також є дуже великим стримуючим фактором для будь-чого в майбутньому.

Не зважаючи на багатослівність, що йде з Москви, вони не атакували НАТО, і, на мій погляд, вони не нападуть на НАТО. Ви можете послухати, як Північна Корея та Китай говорять про протистояння Сполученим Штатам, але це лише розмови. Вони дуже добре знають, що було б, якби вони це зробили. Тому це великий стримуючий фактор. І для стабільності України, і для її майбутнього наявність такого стримувального фактору, який утримує будь-кого, чи то Росію, чи когось іншого, від спроб знову це зробити, — це значні інвестиції.

І я знаю, як мій уряд працює з цим: вони дають багато стимулів для закупівлі нашої військової техніки, вони можуть розповісти про це. Але для інших країн, я бачив, що з часом суттєво знижують ціни на техніку, вони надають доступ до багатьох наших навчальних закладів. Вони надають преференційні торговельні угоди, усілякі інші речі пов’язані з цим. І зрештою, це насправді не коштує уряду, який купує наше обладнання, стільки грошей. І я вважаю, що інвестиції в майбутнє безперечно того варті.

М.П.: Якщо ви можете пригадати свій досвід викладання для іноземних ВПС, як керувати F-16, що було найбільшим викликом? Що було інакше у випадку таких пілотів? Тому що українці зараз говорять, що саме літати на МіГ-29 і на F-16 – це не надто відрізняється, важче використовувати всю систему зброї, радари, щоб ця платформа була не просто літаком, а бойовою одиницею. Тож що, на вашу думку, зараз було б найскладнішим навчитись для іноземних пілотів?

Д.Г.: Вони абсолютно праві. Я маю на увазі, що я міг би заскочити у МіГ-29 і впевнений, що зможу підняти його з землі та повернути на землю. Управління всіма системами зброї – це абсолютно інше. І, як я вже сказав, наші системи озброєння з’єднані з усіма датчиками. І це справді дивовижно - аж виступають сльози на очах. Буде цікаво почути, що скажуть ваші пілоти, коли повернуться з Аризони. Щоб навчитися робити і робити це ефективно, потрібен час.

Я маю на увазі, коли я пройшов школу на F-16, знаєте, ми виходили з неї, здатні до ближнього повітряного бою або скидання бомб, стрільби з ракетних гармат, ми могли літати через гори на висоті 100 футів зі швидкістю 500 миль на годину вночі, використовуючи інфрачервону систему націлювання. Це дивовижно. Ось що вимагає часу, тому вони абсолютно праві щодо цього. Яка інша частина запитання?

М.П.: Що було б найбільшим викликом для України?

Д.Г.: Так, з мого досвіду навчання іноземних пілотів, вони не були українцями, - це були пілоти з Близького Сходу, - найбільшою проблемою був менталітет. Вони не були навчені так, як ми, вони не думають так, як ми. Тому їм нелегко вчитися на своїх помилках.

У нас є старий вислів: "Яким би не було у вас звання, ваше військове звання, воно знімається під час дебрифінгу". Тому не має значення, чи я лечу з генералом, якщо він щось зіпсував, якщо зробив помилку, я повинен вказати йому на це, звичайно, ввічливо, сказати йому, як це виправити, щоб він не повторив це знову. Цього від нас очікують.

Насправді в наших ВПС старший офіцер був би дуже незадоволений, якби з ним так не розмовляли. Тому що ми так працюємо, так нас готували. Я не думаю, що в українських пілотів були би з цим проблеми. Росіяни, два російські пілоти, радянські пілоти, з якими я літав, мали велику проблему з цим, тому що в їхніх ВПС що вище звання, то це означає, що хтось розумніший і кращий, навіть якщо це не так. І вони не вчаться на своїх помилках.

Я не думаю, що в українців ця проблема є. Я думаю, що українці дуже легко впишуться в це мислення. І тому це насправді не те, що їм довелося б подолати. Це може бути зміна, але я думаю, що вони пристосуються до цього, тим більше, що їхня країна бореться за своє виживання.

Приватні іноземні військові пілоти в українському небі?

М.П.: Враховуючи, що українці зараз літають МіГ-29 і Су-27, скільки часу може забрати перенавчання на F-16, адже різні експерти називають різні строки. І також зараз Україна воює, як це може вплинути на навчання, порівняно зі звичайним процесом навчання в інших країнах чи інших пілотів?

Д.Г.: Я ніколи не працював і не літав з українськими пілотами, тому можу лише припустити, що вони найкращі, які є у ваших ВПС.

Завдяки правильній системі тренувань, які використовуємо ми або європейці, я не сумніваюся, що вони зможуть навчитись. Думаю, вони будуть дуже раді цьому. Насправді, це такі складні, але дуже цікаві та потужні літаки. Я знаю, що тут, у Сполучених Штатах, є кілька українців, як ви згадали. Я думаю, що вони можуть бути на авіабазі Люк в Аризоні (Luke Air Force Base), це велика тренувальна база для наших ВПС для F-16 і F-35. І якщо хтось і може позитивно оцінити ваших пілотів, то це ці люди, тому що вони саме цим займаються. І це величезна база, я маю на увазі, там багато літаків, багато симуляторів, багато систем, які допомагають людям навчитися керувати цими літаками.

Для американського пілота з моменту закінчення льотної школи, - не досвідчених пілотів, як українські, а ті, хто щойно закінчив навчання, - ті з нас, які опановували F-16, проводили 10 місяців на авіабазі Люк, навчаючись керувати F-16. Американські пілоти, які перейшли з інших літаків, таких як F-15, на F-16, не потребували 10 місяців, їм треба від чотирьох до шести місяців, якщо я пам’ятаю правильно.

Для українських пілотів я б припустив, - і я припускаю, що мова не є проблемою, я припускаю, що обиратимуть пілотів, які вже говорять англійською, - тоді я б сказав, що цих людей можна навчити за той самий проміжок часу від чотирьох до шести місяців.

Однак, проблема з Україною, як ви сказали, - країна зараз у стані війни, і я думаю, що Україна переможе, насправді я в цьому впевнений, але все одно чотири-шість місяців — це довго, особливо зараз, тому що зараз весна та літо. Земля суха. Замерзлого бруду немає або не буде скоро. Саме в цей час відбуваються всі бої в цій частині Європи – навесні-влітку.

Отже, скільки часу у вас є, щоб це зробити? Я б сказав, що дивлячись у майбутнє, це те, що варто зробити. Коли війна закінчиться і Україна вирішить перейти на європейський або американський літак, тоді ви працюєте з урядом, щоб переконатися, що ваші пілоти проходять ту саму програму, і таким чином, якщо в Європі знову виникнуть проблеми, українські Повітряні сили будуть ще більш готові, ніж зараз, летіти, щоб воювати та перемагати, що вони й збираються робити.

М.П.: Але чи є сенс у цьому випадку фізично вивозити їх з України і навчати, скажімо, в Європі чи США? В цей час вони не допомагають армії, вони не виконують своїх бойових завдань в Україні. Україна заявляє, що НАТО – це майбутнє України, а також євроінтеграція, стандарти НАТО. Але чи є сенс готувати українських льотчиків прямо зараз, якщо вони не зможуть скоро повернутися до бойових дій?

Д.Г.: Це чудове питання, оскільки я вже казав, що це є питанням часу. Тому для України є й інші варіанти. Я маю на увазі, що вам потрібно дивитися в майбутнє, але спочатку ви повинні виграти війну, так? Ніхто не знає цього краще за Україну.

Я сказав рік тому, коли мене запитали про найкращий терміновий захист українського повітряного простору є ракетні системи "земля-повітря" та сучасна протиповітряної зброя, які ми повинні були дати і все ще можемо дати Україні. Таким чином якщо російські ВПС залетять в український повітряний простір, вони не повернуться.

І повірте мені, я бачив це не у своїх ВПС, але в інших ВПС, що коли хтось вилітає вранці і не повертається, це створює проблеми з бойовим духом серед людей, які залишилися там. І я думаю, що зараз у росіян дуже серйозна деморалізація, оскільки вони втрачають так багато людей.

Але потрібно перетворити повітряний простір над Україною в безпольотну зону для росіян.

Ніхто ніколи не вигравав війни з повітря. Я бачив, як це намагались зробити раніше. Наші країни пробували. Не можна виграти війну з повітря, але можна програти війну, якщо ви не контролюєте повітряний простір.

Отже, ракети та гармати – це одне, але інше можливе короткострокове рішення для українського уряду – це найняти приватних підрядників, які вже є пілотами F-16, і це питання політики. Це те, що мають організувати уряди. Але це дуже можливо. І це знову виграє вам час, допоможе вам виграти війну.

Коли війна закінчиться, ви зможете зосередитися на відправленні своїх пілотів за кордон. Як ви сказали, вони потрібні прямо зараз. І в кожному пілоті, якого ви посилаєте в Аризону, на одного пілота менше, який зараз може змінити хід боротьби. Тож я думаю, що виходом є протиповітряні системи, ракети, але також принаймні подумайте про те, щоб найняти приватних військових підрядників для виконання польотів над Україною, не деінде, а саме у небі над Україною.

"Я навіть поїду сам, можете на мене розраховувати"

М.П.: Ви згадали кілька тем, які я хотіла би детальніше розкрити, але почнімо з приватних військових компаній. У вас є досвід, чи ви могли розповісти нам трохи більше, як би виглядало рішення для України, якщо ви могли б вдатися в деталі?

Д.Г.: Для України рішення виглядало б як придбання F-16, тому що вони найдоступніші, і вони вже є в Європі, деякі країни Європи їх уже мають. ВПС Польщі, ВПС Нідерландів, деяких скандинавських країн, також є американські F-16. Політичний аспект цього питання вони мають вирішити.

Але найважливіше – знайти людей, здатних керувати тими літаками, які вже мають тисячі годин польотів на цих літаках і не потребують навчання. Це швидше рішення, ніж відправляти українських пілотів до США та відправляти їх на програму навчання. Це буде добре, коли війна закінчиться, але ви повинні спочатку виграти війну, і це один із шляхів зробити це, як це можна зробити. Знову таки, це мають вирішити уряди та політики.

Я вам скажу, що доступ до таких пілотів є. І це цілком здійсненний варіант. Тож сподіваюся, люди, які при владі у вашій країні, почують це і, можливо, задумаються над цим.

М.П.: Тож чи можете ви сказати, що є достатньо таких американських пілотів, які працюють на приватні компанії або базуються у Європі? Хто може бути більш відкритий до такого?

Д.Г.: Я б сказав, що є достатньо американських пілотів, готових зробити це, якщо уряд розв’яже свої питання. Наш уряд дуже заплутаний і складний, і це питання для них. Є також європейські пілоти, які навчаються на F-16, тому є достатньо пілотів для цього. Є лише деякі важливі деталі щодо роботи та боротьби за інший уряд, які потрібно було б вирішити.

Але, ви знаєте, це ключове питання, Україна бореться проти Росії. Я маю на увазі, що це чорно-білий конфлікт, це добро проти зла, тут немає питань, хто правий, а хто винен. Тому я думаю, що в цьому дусі уряди, які можуть надавати ці послуги, повинні це робити, і я сподіваюся, що вони це зроблять. Я навіть поїду сам, я стану номером один, можете на мене розраховувати.

Штурмовики чи винищувачі?

М.П.: Якщо говорити про те, що зараз відбувається в українському повітряному просторі, то там є не просто різні типи ракетних комплексів, а й дешеві безпілотники з Ірану. Отже, як би ви сказали, що винищувачі F-16 можуть бути ефективними проти такого роду викликів і загроз з боку Росії? Оскільки вони варіюються від крилатих ракет або ракет "земля-повітря", "повітря-земля" до дронів, а лише нещодавно Росія вперше обстріляла Україну ракетами "Кинджал"?

Д.Г.: Знаєте, коли ви запитували про F-16 раніше, це одна перевага, яку він має перед багатьма іншими літаками, тому що його називають багатоцільовим винищувачем (multirole fighter). Він може літати крізь повітряний простір, збивати та вражати літаки, він може знаходити дрони. Я б не витрачав ракету на дрон, я б збив її чимось іншим. Насправді я б пролетів над дроном дуже низько і дуже швидко, запалив форсаж і просто спалив би його.

Але він також може переключитися на скидання бомб, на знищення ракет "земля-повітря". І може переключитися, що важливо для України, на близьку підтримку з повітря.

Багато з того, що робить пілот F-16, це надає безпосередню підтримку з повітря, і його навчають робити це. [Штурмовик] A10 також є ще одним нашим відомим літаком для цього, але він в іншій категорії, ніж F-16. F-16 може надавати близьку підтримку з повітря, і він може подбати про себе. Або якщо він захищає українські війська на землі або підриває міст, і раптом з'являється російський МіГ, він може миттєво переключитися на збиття МіГа, а потім повернеться до близької підтримки з повітря. Ось що робить його таким універсальним винищувачем.

Що стосується бойових безпілотників, ми можемо зафіксувати їх на наших радарах. Але, знаєте, чи збиваєте ви його ракетою, чи намагаєтесь вистрілити з гармати, це залежатиме від ситуації. Ви знаєте, я сам ніколи не збивав жодного дрона, але я вже мав з ними справу на полі бою.

А ще є проблема гелікоптерів. Ви знаєте, я думаю, що ваші високопосадовці говорили про вертольоти?

М.П.: Так, голова військової розвідки Кирило Буданов – говорив про те, що штурмовики Thunderbolt й гелікоптери важливіші за винищувачі. Так, це було б моє наступне питання.

Д.Г.: Я би сказав, що просто зараз такий літак, як F-16, важливіший, оскільки він є багатоцільовим винищувачем і може атакувати "повітря-земля" і "повітря-повітря", тому що A10 насправді не може захищатися від літаків.

Якби ви мали перевагу в повітрі над Україною, якщо б ви контролювали повітряний простір, було б інакше. Але цього не станеться прямо зараз, і ви маєте спільний кордон із Росією, тож, ймовірно, цього ніколи не станеться, доки вони не вирішать припинити війну.

І що стосується вертольотів, то вони підходять для піхотних підрозділів, які воюють один з одним на землі. Але гелікоптер дуже вразливий до ракетних комплексів, що запускаються з плеча, до зенітного вогню, а також до винищувачів противника. Треба бути дуже обережним, коли ви їх використовуєте, я думаю, що росіяни втратили наразі понад двісті гелікоптерів, десь так – тому що вони не контролюють повітряний простір. І це чудовий приклад того, що станеться, якщо ви спробуєте використати не той літак у неправильному місці, і чому щось на кшталт F-16 або навіть Typhoon було б кращим, оскільки він може захистити себе та робити інші речі.