Результати другого туру парламентських виборів у Франції показують, що крайня права партія Національне об’єднання, яку асоціюють з Марін Ле Пен, не здобула більшості мандатів, яких вона сподівалася для формування нового уряду країни.
Натомість кращих результатів домігся блок лівих партій Новий народний фронт, хоча наразі жодна сила не матиме панівних позицій в Національної асамблеї - нижній палаті парламенту.
В Парижі ентузіазм, в Москві розчарування, в Києві полегшення. Цього досить, щоб бути задоволеним у Варшаві.Дональд Туск
Міністерство внутрішніх справ Франції повідомляє, що Національне об’єднання здобуло 88 місць, Союз лівих - 146, Разом (президентська більшість) - 148 місць.
Газета Le Mond, згрупувавши союзні партії, передбачає, що ліві матимуть у французькому парламенті 182 місця, центристський альянс Макрона - 168, а крайнє праве Національне об’єднання з партнерами - 143.
Після першого туру 30 червня ліві й центристські сили пішли на співпрацю, зокрема знявши в округах своїх третіх кандидатів, щоб протидіяти крайнім правим в другому турі голосування 7 липня.
Керівник партії Національне Об’єднання Джордан Барделла, який сподівався стати прем’єр-міністром, назвав співпрацю суперників “ганебним союзом”, що паралізуватиме Францію.
В Парижі передбачають, що парламентські сили будуть змушені йти на компроміси, аби сформувати широку урядову коаліцію, яка напевне буде вразливою до міжпартійних суперечностей.
Об’єднання Новий народний фронт, що складається з представників крайньої лівої партії Нескорені на чолі з Жан-Люком Меланшоном, Комуністичної партії, зелених і соціалістів претендує на лідерство в парламенті.
Позиції президента Еммануеля Макрона виглядають дуже послабленими, хоча його повноваження вибігають аж 2027 року.
Марін Ле Пен, яка напевне знову змагатиметься за президентську посаду заявила: “Наша перемога лише відкладається”.
Міжнародне полегшення
В низці європейських столиць привітали той факт, що у Франції владу не здобули крайні праві, які виявляли наміри кинути виклик деяким досі панівним ідеям Європейському Союзу.
В Німеччині заступник канцлера Роберт Габек, згідно з повідомленням Reuters, заявив, що відчуває “полегшення у зав'язку з тим, що крайні праві не здобули повної перемоги”.
Він підтримав намагання запобігти “сповзанню до націоналізму, що завело б Європу в ще глибші води”.
“Але, попри це, результат виборів тепер буде величезним викликом, особливо для самої Франції, але, звичайно, і для Європи, яка зараз перебуває у стані реорганізації після європейських виборів, а також для німецько-французьких відносин», — додав Роберт Габек.
Польський прем’єр-міністр Дональд Туск, більш оптимістично оцінив наслідки цих виборів у Франції.
“В Парижі ентузіазм, в Москві розчарування, в Києві полегшення. Цього досить, щоб бути задоволеним у Варшаві”, - написав Туск в мережі X, натякаючи на підозри Марін Ле Пен і її партії в проросійськості.
Французькі крайні сили і Україна
Засуджуючи російське вторгнення в Україну, лідери Національного об’єднання заявляли про підтримку українського захисту від агресії Росії, але також вказували на низку застережень.
Під час виборчої кампанії Джордан Барделла і Марін Ле Пен наголошували на тому, що вони називали “червоними лініями”.
Наприклад, Барделла категорично висловився проти припущень президента Макрона про можливе відрядження в Україну французьких військових, а також виступив проти того, щоб Україна могла завдавати ударів по цілях на російській території.
Барделла казав: "Я б хотів, щоб Україна мала в своєму розпорядженні боєприпаси та техніку, необхідні їй для утримання фронту, але моя червона лінія не зміниться, тобто йдеться про відправку техніки, яка може мати наслідком ескалацію ситуації у Східній Європі. Я не планую надсилати, зокрема, ракети великої дальності чи іншу зброю, яка дозволила б Україні бити по території Росії. Моя позиція не змінилася і не зміниться. Йдеться про підтримку України, але уникнення всіх ризиків ескалації в регіоні. А я вважаю, що ризик ескалації, звичайно, реальний".
Дивіться також: Генсек НАТО назвав допомогу, якої Україна може очікувати від саміту НАТО, і пояснив, чому вступ Києва займає роки