Український священник молився за безпеку Трампа на мітингу перед тим, як стався замах. Інтерв'ю

Cвященник Української католицької церкви в Америці молився за безпеку Дональда Трампа на передвиборчому мітингу в Пенсільванії за кілька хвилин до того, як одна з куль влучила у колишнього президента.

Отець Джейсон Чаррон, український католицький священник з міста Піттсбург, розповів Голосу Америки, що представники кампанії Трампа зв’язалися з ним за кілька днів до мітингу та попросили його благословити зібрання.

Як єдиний священник на сцені передвиборчого мітингу, він молився за безпеку Трампа, як він сказав, "тому що є люди, які хочуть його застрелити".

"Я ніколи не говорив цього публічно раніше, але я йшов і сподівався, що люди дійсно серйозно молитимуться", – сказав отець Джейсон у розмові з Голосом Америки.

Отець Чаррон є парохом Української католицької церкви Святої Трійці в Карнегі, Пенсильванія. Він веде активну боротьбу проти абортів, працює над заснуванням святині Покрови Пресвятої Богородиці в Піттсбурзі, присвяченій вдячності за скасування рішення Верховного суду США 1973 року, яке захищало право на аборт.

Він є популярною медійною фігурою, частим гостем телевізійних програм та подкастів на тему християнської віри. Разом дружиною Галиною він виховує семеро дітей.

У розмові з Голосом Америки о. Чаррон також розповів, про що він говорив з Дональдом Трампом перед його виступом, про те, чому вважає правильним його підтримувати на виборах, і про те, як він сам, не маючи жодного українського коріння, став укрїнським священником і як підтримує Україну.

Розмова була записана англійською мовою, перекладена і скорочена для ясності та плинності.

Наталія Чурікова, Голос Америки: Отче Джейсоне, як ви потрапили на передвиборчий мітинг колишнього президента Трампа?

Отець Джейсон Чаррон: Зі мною зв’язалися представники кампанії Трампа за кілька днів до мітингу, і вони запитали, чи хочу я розпочати його молитвою. Вони знали, що там буде багато людей, але вони не висували до мене жодних вимог. Вони не просили показати молитву, не питали, що в молитві, ніяк мене не обмежували. Це була дуже вражаюча ініціатива з їхнього боку без жодних умов. Тож я сказав "так".

Н.Ч.: Чи ви були єдиним священником на мітингу?

Дж.Ч.: Так. Ну, тобто серед тисяч людей могли бути священники, пастори чи рабини, але на сцені в офіційній делегації людей, які відкривали мітинг, проповідував лише я.

Н.Ч.: Як на вас вийшли люди з кампанії Трампа?

Дж.Ч.: Це чудове питання – я і донині не знаю. Я не зареєстрований в жодній політичній партії. Я є людиною в рясі, мене цікавить служіння церкві.

І я не знаю, як вони знайшли мій номер, і донині я не отримав відповіді на це питання.

Н.Ч.: Про що ви молилися?

Дж.Ч.: Я молився про стосунки. Я можу тут повторити свою молитву – вона була від щирого серця і закарбувалася в моїй пам’яті.

Я сказав: "Отче наш, просимо, пошли на нас Твого Святого Духа, щоб через кризу цих часів в історії як нашої нації, так і нашого світу, щоб ми побачили у цій кризі точку оновлення, щоб ми могли відновити свої стосунки з Тобою та між собою і виправити те, що було неправильно у цих стосунках, і щоб у цих нових стосунках ми зробили наше суспільство знову величним, нашу країну знову величною, і зрештою наш світ знову величним. Милістю Господа нашого, Ісуса Христа".

Н.Ч.: Ви також сказали щось про небезпеку для колишнього президента Трампа, що він був у небезпеці. Як ви це відчули?

Дж.Ч.: Це знову дуже дивно. Збіг обставин. Мені потрібно було бути в іншому місці незабаром після цього. А там були тисячі людей, і я знав, що не зможу швидко дійти до машини та виїхати.

Я виходив крізь задню частину сцени одним із останніх, Секретна служба випустила мене, я пройшов вздовж охоронного периметра, вздовж натовпу.

Деякі люди запитували мене, що я пережив, і я сказав, що я тільки що зустрівся з ним (колишнім президентом Трампом, – ред.), і він вийде на сцену дуже скоро.

Я сказав, що зробив свою частину роботи, тобто я помолився. Але тепер вони мали молитися за його безпеку, тому що є люди, які хочуть його застрелити.

Я сказав це дуже голосно, і як тільки я це сказав, я почав трохи про це шкодувати, тому що, розумієте, це публічна обстановка – всюди агенти секретних служб, репортери, і це було неправильно.

Я б не сказав, що це був один із моїх більш розважливих моментів у житті, коли ти кричиш щось таке... Але так вже сталося, я цього не планував.

Я ніколи не говорив цього публічно раніше, але я йшов і сподівався, що люди дійсно серйозно молитимуться, бо без молитви справи людини неможливо розплутати.

Коли я йшов, хтось сказав: "Подивіться на цих снайперів". Я підняв очі й побачив снайперів. І я продовжував йти, а потім ще через кілька хвилин я почув нечіткий звук, і незабаром після цього люди почали розбігатися. Багато людей втікали. А потім я почув, як хтось сказав, що був постріл.

Н.Ч.: Ви чули постріли?

Дж.Ч.: Думаю, що так, але таке буває, що тобі здається, ніби ти щось чуєш. Знаєте, навколо тисячі людей, багато шуму, ви насправді цього не усвідомлюєте, але потім думаєте, о, гаразд. Ось що це було.

Хтось казав, що це петарди, тому що Четверте липня (День незалежності США, – ред.) було не так вже й давно. Але хтось інший казав: "Ні, це пістолет. Це пістолет".

І тому я зрозумів, що будуть тікати люди, і буде абсолютне стовпотворіння. Тож це була така плутанина, я думаю, що це один із найбільш заплутаних моментів у моєму житті.

Одна з моїх парафіянок була там, і вона подзвонила мені з криками, що в президента стріляли. Президенту Трампу поцілили у вухо. Вона сказала, що є постраждалі, що є інші жертви.

У натовпі були люди зі зброєю, агенти Секретної служби в цивільному. Важко було розібратися у цьому хаосі. У такі хвилини хочеться лише звернутися до Бога і попросити ясності та спокою.

Н.Ч.: Ви, мабуть, думали після цього про цю ситуацію. Чи у вас було відчуття, що ваша молитва його врятувала?

Дж.Ч.: Шляхи Господні несповідимі, тому, якщо Він діяв через мене, як негідну посудину в його руках, то він, можливо, обрав такий спосіб.

Я тлумачу це як справді повчальний момент для всіх, що незалежно від того, де ви є, чи працюєте, чи є на політичному мітингу, чи ви з родиною з друзями на дозвіллі, нам потрібно наповнювати наше життя молитвою, щоб захистити наші справи, щоб вони проходили під очима Бога та Його благословення.

Так, я думаю, що не тільки Бог був залучений, але він послав свою матір, Пресвяту Богородицю, і вона діяла в дуже унікальний спосіб цього дня.

13 липня, коли стався напад, є день третього об’явлення Діви Марії дітям-пастушкам у Фатімі (йдеться про пророцтво Діви Марії, яка об'явилася пастушкам у Фатімі, Протугалія, 13 липня 1917 року. У пророцтві, яке мало великий вплив на Папу Івана Павла ІІ і католиків в усьому світі, йдеться про те, що Росію треба навертати на праведний шлях, інакше вона "поширюватиме свої блуди світом та спричинить багато воєн, у яких загинуть багато націй").

Саме під час того об’явлення Марія говорила про майбутню небезпеку поширення Росією своїх помилок. А ми з президентом Трампом говорили про війну Росії проти України.

Подібна ситуація була з Папою Римським Іваном Павлом ІІ, якого ледь не вбили в річницю 1-го Фатімського об’явлення – 13 травня, але куля пройшла в міліметрах від життєво важливих органів. І Трампа вона минула в міліметрах.

Що ще є дивного, навпроти сцени, де він виступав, є довге поле, на кінці якого стоїть церква зі статуєю Богоматері Фатімської, яка стояла обличчям до пана Трампа. І що ще дивніше, так це те, що я єдиний священник у всьому цьому регіоні країни, який будує святиню Марії…

Отець Джейсон Чаррон, український католицький священник з міста Піттсбург

Н.Ч.: Ви знаєте біографію президента Трампа, ви знаєте про звинувачення і вирок, який він отримав. Ви знаєте, що його вважають не найбільш благочестивою людиною. Чому ви підтримуєте його?

Дж.Ч.: Мені подобається дивитися на приклад зі Святого Письма, там є випадок царя Кіра, і ми бачимо це в пророка Ісаї, розділ 45. Кір був царем Персії, він не був, знаєте, богобоязливим євреєм, він був язичником, але в той же час у Святому Писанні сказано, що він був посланцем Яхве.

Недосконала людина, яка навіть не була з обраного народу, але Бог його використав. І тому, якщо Бог може використовувати когось такого, він може використовувати будь-кого з нас.

У Святому Письмі ми бачимо, що він використовував навіть ослицю Валаама для досягнення своїх цілей. Отже, коли ми дивимося на політичних діячів, ми не канонізуємо їх, ми не шукаємо людину, яка ідеально підходить для нас. Бо тоді ніхто з нас не зможе зайняти посаду, взагалі ніколи не буде жодного керівництва.

І це запитання часто ставиться до таких людей, як президент Трамп, але його не ставлять політичним кандидатам від лівих партій, їх ніколи не питають про їхню особисту мораль, про позиції щодо того, на чому базується суспільство – життя і шлюб, про це ніколи не йдеться.

Але коли раптом постає питання про пана Трампа, ці питання порушуються. Тому я вважаю, що це є подвійні стандарти.

Ми маємо його оцінювати, виходячи з його досягнень, чи зробив він те, що обіцяв зробити? І навіть його найзапекліші супротивники підходили і казали, що він виконав свої обіцянки, як мало хто з політиків.

Н.Ч.: Які з них були для вас найважливішими?

Дж.Ч.: Його призначенці до Верховного суду, що виступають проти абортів, за захист життя, про-лайф.

Н.Ч.: Але зараз він не виступає з активною позицією про-лайф.

Дж.Ч.: Так, я погоджуювся, що остання платформа Республіканської партії була змінена, і це розчаровує. Але я бачу в цьому можливість для католиків-християн, українців-католиків не відступати, а просуватися вперед і бути активнішими та голоснішими, захищаючи нашу справу життя, незалежно від того, чи це життя в утробі матері, чи це життя в нашому суспільстві, чи життя в Україні.

Ми повинні бути силою, яка протистоїть силам смерті, і нам потрібно використовувати політичний і культурний капітал. Ми повинні просувати добро, життя, яке дав нам Бог.

У той час як у демократів партійна платформа просуває аборти і вбивство. Бо те, що Путін робить на полі бою, – це те, що кожна клініка для абортів робить в утробі матері.

Н.Ч.: Деякі люди можуть витлумачити вашу появу на мітингу як підтримку Українською католицькою церквою кандидата в президенти Трампа. Ви там були як приватна особа чи вас надіслала церква?

Дж.Ч.: Коли люди читають Євангеліє, я не можу контролювати те, як вони його тлумачать. Але я знаю, що наслідування Ісуса полягає в тому, що він обідав би з фарисеями. І обідав би з повіями. Він був у компанії людей, які були нечистими.

Люди називали його п’яницею, а він був син Божий. Отже, якщо люди неправильно тлумачили Ісуса Христа, то ми переживемо це саме.

Я кажу тим людям, що якщо я служитель Христа та його церкви, і якщо мене запросять виступити, щоб помолитися на зібранні демократів, я буду молитися там. Я промовлю таку ж молитву, якщо вони захочуть, щоб я промовив таку ж молитву на їхньому мітингу.

І хтось прийме це, а хтось ні, і це не мені вирішувати. Моя робота полягає просто в тому, щоб наслідувати його приклад і поширювати це насіння далеко й широко.

Н.Ч.: Але церква, і особливо Католицька церква, є дуже ієрархічною інституцією. Тож моє запитання було про те, чи потрібен вам був дозвіл від вашого єпископа чи архієпископа, щоб поїхати туди? Чи схвалює він те, що ви там робили?

Дж.Ч.: Я не отримав жодних вказівок від мого єпископа чи мого архієпископа. Вони були в Україні в той час.

Я не виходив на сцену і не казав людям, що вони повинні голосувати за цю партію, це просто не так. Я не був там на прохання жодного ієрарха.

Я не говорив з ними заздалегідь, але це критично важливо, щоб у такі вирішальні моменти в історії нації, церква не приховувала правду, а була видимою в захисті того, що є добрим, істинним і святим.

Так само правда зараз, як, я думаю, вона були на Майдані в 2014 році, Сполучені Штати перебувають на критичному повороті та переломній точці своєї історії.

Н.Ч.: У вас була можливість поспілкуватися з колишнім президентом Трампом? Чи була у вас можливість поговорити з ним про Україну, про ситуацію в Україні? Він відомий як людина, яка не підтримує боротьбу України з Росією. Він підтримував переговори з Росією. Що ви встигли йому сказати?

Дж.Ч.: Я з ним поговорив. Це було дуже коротко. І ми говорили про Україну, але я не вважаю за потрібне тут вдаватися в подробиці. Але я можу сказати, що він підтримує позиції України щодо права України на самооборону.

Я думаю, що його дії в час його правління проігноровали, і я говорив з ним про це. Його не оцінили по заслугах.

Я говорив про те, що він послав під час своєї каденції ракети Javelin, а демократи цього не зробили, про патрульні кораблі, які були надіслані в Україну, щоб знищити Чорноморський флот Росії, про блокування Північного потоку, щоб у Росії не було додаткових фінансових важелів.

Також я говорив про спільні тренування українських військових, налагодження спільної підготовки США-НАТО-України. Я подякував йому, за все це, за те, чого демократи не зробили, а він ініціював.

І тому я подякував йому за це, а потім ми дуже коротко поговорили про ситуацію з Україною, і я не хочу в це зараз входити, але скажу так: як український католик, я вийшов з цієї дуже короткої зустрічі дуже підбадьореним.

Давайте просто помолимися про те, щоб його дії під час його першої адміністрації продовжувалися в тому ж ключі в наступній адміністрації, якщо його буде обрано президентом.

Н.Ч.: Чи ви плануєте зустрітися з ним знову? Після цього замаху на вбивство, після того, як ви провели цю розмову. Чи плануєте ви поговорити з ним про страждання українців під час російської окупації про ваших колег, отців-редемптористів Богдана Гелети та Івана Левицького, яких викрали росіяни і протримали півтора року в неволі? Чи ви збираєтеся знову поговорити з ним про ці речі?

Дж.Ч.: Це повністю залежить від нього, і у нього зараз багато інших справ, передусім, вибори. Я не очолюю його список пріоритетів. Але якщо я матиму честь зустрічатися з ним знову, я б хотів розповісти йому про становище християн загалом, які живуть у варварстві російської окупації, про становище не лише українських католиків, але також про становище наших протестантських і баптистських братів і сестер в Україні, з якими я спілкуюся, і про заперечення навіть елементарних прав українців-католиків у Росії.

Це ганьба, що як ліві, так і праві засоби масової інформації ігнорують, а консервативні засоби масової інформації говорять про нібито придушення Російської православної церкви в Україні, що є дезінформацією.

Я мав нагоду поговорити з людьми про це в суботу, що ані Греко-католицькій церкві, ані Православній церкві України не дається навіть право на існування під владою Російської Федерації. Це те, на що тут не звертають уваги.

А щоб відповісти на ваше запитання, якби я отримав привілей поговорити з ним під час його другої каденції, якщо його оберуть, я був би дуже радий нагоді виступити від імені моїх братів українців-католиків в Україні, які не мають можливості поговорити з ним через війну.

Н.Ч.: Я би хотіла наприкінці поставити кілька запитань українською мовою про вашу родинну історію і про те, що ви зараз робите.

Дж.Ч.: Це є довга історія, якій 25 років. Я не маю українського коріння – у моїй родині, як у багатьох канадців та американців, є ірландська, англійська, французька, а у мене є ще єврейська кров.

Я виріс у зовсім нерелігійному середовищі. Навернувся до Бога я у 16 років, і моє життя змінилося на 180 градусів. Після закінчення школи я пішов вчитися до римо-католицької семінарії, не збирався женитися, бо римо-католицькі священники не можуть одружуватися.

Але мій духівник мені сказав: "Знаєте, Джейсоне, ваша духовність тяжіє до східного обряду, спробуйте молитися на їхній спосіб".

Я тоді взагалі нічого не знав про східний обряд, думав, чи вони раптом не схизматики? Думав, що тільки ми, римо-католики, все знаємо. Я був повний невіглас.

Але Бог всім керує. Через шість місяців після того я вже був в Україні – не знав мови, нічого не знав, і нікого не знав.

Н.Ч.: Який це був рік?

Дж.Ч.: Це був 1998 рік. Я потрапив до іншого світу. Я вчився у Львівській богословській академії, ректором був отець Михайло Димид, віцеректором був отець Борис Ґудзяк, він зараз є архиєпископом (Архиєпископ і Митрополит Филадельфийський, глава Української католицької церкви у США - ред.).

Я побачив, як вони молилися, я побачив божественну літургію, і для мене це було щось неймовірне. Я відчув, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

Там я познайомився зі своєю майбутньою дружиною Галиною, там народилася старша дочка, потім друга дочка. Після цього ми перебралися назад, до Канади, я закінчив семінарію Святого Духа в Оттаві, і 2008 року я став священником.

Преподобний Джейсон Чаррон, пастор Української католицької церкви Святої Трійці з єпископом Богданом Данилом (у центрі) після обряду хрещення.

Н.Ч.: Чи ви зараз маєте можливість допомагати Україні з того місця, де ви є, у Пітсбургу?

Дж.Ч.: Так, постійно. Я є та людина, яка просить гроші на вулиці. Я збираю готівку і передаю в Україну гроші тим людям, які є чесні, яких я давно знаю, які можуть передати гроші тим, хто потребує, чи нашим хлопцям на Сході, чи лікарям, священникам, сестрам-черницям. Ми це робимо щомісяця.

Також ми допомагаємо одній неповносправній людині – щомісяця висилаємо гроші. Я сам був уже тричі в Україні з того часу, як почалася війна.

Н.Ч.: Чи збільшилася ваша парафія з того часу, багато українців приїхало?

Дж.Ч.: Так, багато, але не так багато, як у Нью-Йорку, Клівленді чи Чикаго. Наприклад, ми мали дитячий літній табір три тижні тому, один тиждень – 30 дітей, другий – 28 дітей. І з них 22 були новоприбулі, ті, що приїхали останні 1,5-2 роки.

Н.Ч.: Що говорять вам люди? Чи вони розповідають вам про свої родинні історії? Чи просять вашої молитовної підтримки, духовної підтримки, чи просто людської?

Дж.Ч.: Я б сказав, що людської допомоги. Часто вони не мають грошей. Далі вони просять підтримку з документами. Це – велика проблема. Моя родина стала спонсором (за програмою U4U, допомоги українським біженцям, – ред.) для кількох родин, це 5-7 людей. І нас просять, щоб ми стали спонсорами для інших.

Вчора ми мали зустріч з парафіянами і вирішили висилати кошти до України через нашого владику Богдана Данила (Єпископ Єпархії Святого Йосафата із осідком у місті Парма, – ред.).

Ми розуміємо, що перший рік-півтора було багато підтримки і багато уваги. Тепер вже третій рік і немає такої підтримки, як було, але потреба в 10 разів більша. І ми, греко-католики тут розуміємо, що потрібно давати більше коштів, ніж колись. Бо звичайні американці не дають вже так, як колись.