«Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України».
Це слова з Універсалу, що проголошував об’єднання Західної та Наддніпрянської України в одну державу. Акт злуки урочисто прийняли на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року.
Історики розповідають – тоді ж таки між двома частинами України був встановлений поштовий зв’язок, з Галичини в Наддіпрянщину поїхали цистерни з нафтою, з Наддніпрянщини в Галичину – продовольство.
«Тут була важлива ще й така символічна річ. Коли проїздиш з Києва до Львова - чи тебе по дорозі зупиняє прикордонник та перевіряє якісь документи, чи цього не відбувається. Це дуже важливий момент, що з лівого на правий берег Збруча і навпаки можна пройти без жодних обмежень», - розповідає дослідник історії Української революції 1917-21 років Віталій Скальський
Здійснити до кінця об’єднання двох частин України тоді не вдалося. Акт злуки проголосили 22 січня, а вже 5 лютого 1919 року Київ був зайнятий більшовиками.
Більшовицько-українська війна мала ознаки гібридної війни
«Більшовицько-українська війна, яка відбувалася фактично із грудня 1917 року і до листопада 1920 року, з перманентними затуханнями і відновленнями, мала ознаки гібридної війни", - зазначає Ярослав Файзулін з Українського інституту національної пам’яті.
За його словами, "Кремль, більшовики намагалися приховати свою участь
Ярослав Файзулін
у війні - мовляв, конфлікт в Україні має характер громадянської війни. Насправді більшість протистоянь того часу, які відбувалися в Україні, були інспіровані зовнішніми силами і, власне, участю у війні Росії. Війська, які брали участь у війні спочатку проти Центральної Ради, пізніше проти Директорії УНР, присилалися з Росії і забезпечувалися Росією. А твердження про громадянську війну було лише прикриттям цієї агресії», - сказав Файзулін "Голосу Америки".
вони отримували відповідь: «Наших войск там нет»
Як додає Віталій Скальський, «У 1917, 1918 роках ми переживали таку саму гібридну війну. В січні 1919 року, коли уряд Української Народної Республіки, Директорія, посилала в Москву телеграми із запитаннями, що роблять ваші війська на нашій території, вони отримували відповідь: «Наших войск там нет».
Саме військова агресія – ключова причина, чому українська державність тоді не встояла, кажуть історики. Інша причина – відсутність підтримки Заходу. Попри те, що на Софійському соборі Акт злуки зачитали тодішньою міжнародною мовою – французькою – світ його не почув.
Відтоді практично впродовж усього 20-го століття Україна – під радянською окупацією, в колоніальному статусі. Звідси, кажуть дослідники, певна емоційна відстороненість сучасних українців від цієї знакової дати.
Пояснюючи феномен, дослідник історії Української революції 1917-21 років Віталій Скальський зазначає:
Віталій Скальський
«Це історична травма... Адже енну кількість десятків років цей день у нас ніяк не проговорювався, ніяк не відзначався. І крім того, дуже великий розрив відбувся у поколіннях".
Це історична травма... Енну кількість десятків років цей день у нас ніяк не відзначався
Як він додає, "У нас у родинних переказах українців дуже мало є згадок про оту історію 1917-18-19 років. Дуже мало в родинах розповідають, що мій пра-прадід воював за Петлюру. Це з історичних причин зрозуміло, бо таких людей переслідували, вбивали, і було страшно в радянський час про це розповідати. Трошки краща справа в діаспорі, бо там змогли протримати цю тяглість, цю традицію».
Історики наголошують: 22 січня - не лише День Соборності. Адже за рік перед тим, 22 січня 1918 року, Українська Центральна Рада проголосила незалежність Української Народної Республіки від Росії. Відтак 22 січня відзначаємо і день єдності українських земель, і перше проголошення незалежності України.
22 січня - це один із найважливіших днів мав би бути для кожного українця
«22 січня - це одна з найважливіших дат в історії України і один із найважливіших днів мав би бути для кожного з українців», - підкреслює Ярослав Файзулін.
Як додає Віталій Скальський, «Соборність - це не один акт 22 січня 1919 року, це постійний стан українців, прагнення до єдності і відчуття єдності. Відчуття того, що ти тут у Києві маєш підтримку у Львові чи в Одесі. Що, живучи в Закарпатті, ти все одно відчуваєш себе причетним до чогось більшого, аніж твоя область, твій район чи твоє місто».
Дивіться також: Спільне звернення до американців колишніх президентів Барака Обами, Білла Клінтона та Джорджа Буша. Відео
Your browser doesn’t support HTML5
Спільне звернення до американців колишніх президентів Барака Обами, Білла Клінтона та Джорджа Буша. Відео