Низка міжнародних організацій засудила депортацію з України декількох громадян Узбекистану, яких вислали з країни на початку лютого. Правозахисники побоюються, що на батьківщині їм загрожують тортури. Вони кажуть, що через інцидент постраждав міжнародний імідж України.
Служба безпеки затримала одинадцятьох громадян Узбекистану 7 лютого на території Криму. Суд встановив, що вони мешкали в Україні нелегально, тому вирішив примусово їх депортувати. Вже за тиждень десятьох узбецьких нелегалів відправили на батьківщину. Керівник товариства узбецьких політбіженців Ісмаїл Дидижанов, каже з того часу про долю висланих людей немає жодної інформації:
«Ми дзвонили декілька разiв в Коканд. Семеро з депортованих були саме з цього міста. Ніхто, навіть рідні, не знають про їхню долю. Вони навіть не знали, що їх депортували з України».
У пресі з`явилися повідомлення, що українська влада віддала в руки узбецьких правоохоронців учасників антипрезидентських протестів в Андижані, i що їм на батьківщині загрожують тортури та тривалі терміни ув`язнення. Мовляв, за це президент Іслам Карімов пообіцяв Віктору Ющенку співпрацю в газовій сфері. Дидижанов каже, що депортовані переселилися в Україну до андижанських подій.
Вже декілька міжнародних правозахисних організацій засудили депортацію громадян Узбекистану. Вахта прав людини (Human Rights Watch) та ОБСЄ вважають, що Україна порушила міжнародні зобов`язання.
Експерт Міжнародного інституту демократії Сергій Таран посилається на конвенцію ООН з прав біженців:
Згідно міжнародних норм, країна не може відсилати біженців до тієї держави, звідки вони приїхали. Особливо, якщо ці біженці, потрапивши на батьківщину, можуть постраждати».
Таран звертає увагу на надзвичайну поспішність депортації. Громадянам не дали можливості подати апеляцію на рішення суду попри те, що міжнародні норми вимагають ретельно зважити всі обставини справи. Експерт не виключає, що українські силовики могли зробити це на прохання узбецької влади. Хоча вiн схильний думати, що в даному випадку правоохоронні органи зробили помилку, адже українські закони не дають чіткого алгоритму дій в подібній ситуації.
Таран вважає, що в будь-якому випадку постраждав міжнародний імідж України:
«Від України очікують, що вона стане форпостом демократії на пострадянському просторі. І коли Україна вдається до таких необдуманих кроків, це, звичайно, ні до чого хорошого не призводить».
За даними Дидижанова, нині в Україні перебуває понад 2 тисячі узбецьких біженців. Лише 200 з них отримали політичний притулок. I, як зазначає вiн, після депортації десяти узбеків, інші не наважуються подавати документи:
«Вони повідомили своє місце проживання і через 4-5 днів були арештовані. До арешту одинадцяти людей зверталися дуже багато. На початку лютого дуже багато людей подали документи в iмміграційну службу України».
Дидижанов припускає, що після інциденту більшість його земляків вирішать жити і працювати в Україні нелегально.