З полів бою Другої світової війни не повернулось майже 406 тисяч американців. Понад 78 тисяч з них досі залишаються не знайденими. У лавах збройних сил США воювало чимало українців. Один з них, син іммігрантів з України, Михайло Пушкар пропав безвісті у 1944 році у Новій Гвінеї. Рідні та друзі ніколи не сподівалися дізнатися подробиці смерті Михайла або поховати його на рідній для нього американській землі. Однак, через 62 роки після загибелі він разом зі своїми бойовими товаришами був похований на Арлінгтонському цвинтарі неподалік Вашингтону.
На світанку 9-го жовтня 1944 року Михайло Пушкар у складі дев’ятиособового екіпажу бомбардувальника B-24-D вирушив на тренувальну місію з аеродрому у Новій Гвінеї. Назад літак не повернувся і про його долю було невідомо майже 60 рокiв. Припускають, що погана погода спричинила його катастрофу. Лише у 2002 роцi, місцеве населення знайшло залишки літака. Спеціальна група американської армії провела дослідження місця катастрофи, знайшла залишки та особисті речі екіпажу. Спеціалістам за допомогою аналізів ДНК вдалось встановити особи військових. Ідентичність Михайла Пушкаря була підтверджена також за допомогою стоматологічної карти та металевої бірки.
62 роки екіпаж загиблого літака чекав на повернення додому. Їх залишки було вирішено поховати на Арлінгтонському цвинтарі на околицях Вашингтона. Тут тепер знайшли вiчний притулок п’ять членів екіпажу, включно з Михайлом Пушкарем та спільна могила із залишками усіх дев’яти військових. Церемонія поховання пройшла за всіма військовими правилами. Провести в останній шлях Михайла Пушкаря приїхала сестра Марія, яка не могла повірити у його повернення:
«Після того, що пройшла я, що пройшли рiднi, які сьогодні були на Арлінгтонському цвинтарі, ми не могли повірити що це відбувається. Я розцінюю це як чудо. Я не могла подумати, що ми колись дізнаємось про нього будь-що».
Михайло Пушкар народився у США у 1924 році в родині українських іммігрантів. За словами сестри, для Михайла було б дуже важливо знайти спокій на рідній для нього землі навіть через 62 роки:
«Важко уявити, що відбувалось у його голові. Він любив Америку. Як би він був на цвинтарі, він би мабуть подивився з неба і сказав би “Маріє, що ми такого зробили, що вони віддають нам таку шану. Ми просто служили нашій країні».
Уряд США оплатив приїзд сестри Михайла Марії та Євгена Логуша, який її супроводжував до Вашингтона. Марія зараз живе у Сейнт-Луїсі штату Мiзурі. Могила її батьків знаходиться в Пенсильванії, але Марія вирішила, що для Михайла було б важливо бути похованим поряд з бойовими товаришами:
«Я знаю як він завжди любив своїх товаришів. І я подумала, що моя мама та тато були б щасливі, якщо він лежатиме з людьми з якими зустрів смерть».
Михайло Пушкар загинув на 20-му році життя. Поміж знайдених на місці катастрофи літака речей, спеціалісти знайшли і передали Марії обручку, яку Михайлу подарувала його дівчина перед тим як він пішов в армію. Дівчина, яка як тисячi інших, так і не дочекалась повернення свого коханого з полів Другої світової війни.