Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію з приводу ситуації в Україні. На думку європейських депутатів, крапку в українській кризі має поставити Конституційний Суд. У документі також сторони політичного конфлікту в Україні закликають до компромісу, чи то шляхом політичних домовленостей, чи шляхом проведення дострокових виборів.
Українські проблеми у розмові із Мирославою Ґонґадзе обговорював політолог Центру досліджень посткомуністичних суспільств при Мерілендському університеті Петро Войцеховський.
МҐ: Пане Петре, як Ви оцінюєте причини цієї кризи?
ПВ: Останнім часом ми чули чимало різних тлумачень та підходів багатьох експертів. Мені хочеться наголосити на тому, що ця криза є свідченням переходу нашого суспільства від авторитарної політичної системи з удаваною імітативною демократією до системи відкритої, плюралістичної з перспективою демократичного розвитку.
Хочу згадати такий жарт, колись казали, що різниця між комуністичною демократією і простою демократією така сама, як різниця між простою сорочкою та гамівною сорочкою. Так от ті інституції, що тоді існували мали вдаваний характер. Наприклад, була соціалістична конституція, де було написано про три гілки влади, розподіл повноважень, насправді ж всі знали, що усім керує КПРС. І навіть уже за часів Кучми, коли писали нашу конституцію, так само Адміністрація Кучми продовжувала керувати, як ЦК КПРС. І лише за часів Ющенка це припинилося. Але, як виявилося, стара система не може працювати без старих методів.
МҐ: Що ж повинно зробити суспільство та еліта, щоб ми могли говорити про реальну, а не номінальну демократію в Україні?
ПВ: Ці зрушення якраз зараз і відбуваються, і досить складний суспільний процес. В Америці кажуть, що будь-яка політика є місцевою, а в нас, на жаль, всю політику роблять в Києві, що не є демократично. До слова, якраз прийняття виборчої реформи з голосуванням за партійними списками, це крок від демократії, а не назустріч демократії.
Якраз американська модель в цьому плані показує нам, як ефективно можна працювати. Нам треба розосередити владу, яка не може бути сконцентрована в одних руках, чи то уряду, чи президентської Адміністрації. Знову ж таки американська модель нам показує, що є вертикальний розподіл. Влада це не тільки голоси виборців, це, насамперед, гроші, бюджет, податки. Тому частину цих повноважень треба відняти в Києва і віддати на місця. І тоді ситуація буде більш здоровою в Києві. Відтак замість боротьби олігархів за вплив на парламент буде більш професійна робота аналітиків і фахівців, буде нормальний процес обговорення проблем, які дійсно хвилюють суспільство.
МҐ: Чи призведе сьогоднішня політична криза в Україні до якогось якісного кроку у суспільному розвитку країни?
Він вже відбувається, і ця криза є свідченням того, що відбуваються зміни в суспільстві. Ми бачимо, що люди знову прагнуть правди, обговорюють важливі речі, і що найважливіше – зник страх. Є певний здоровий скепсис, але немає апатії. Я думаю, ми рухаємося у правильному напрямку, але над цим ще треба багато працювати. І я погоджуюсь з тим, що криза - це в якійсь мірі очищеня.