В Україні триває політичне протистояння. Події змінюються настільки швидко, що мало хто береться прогнозувати їх розвиток. Західна преса як-от “Нью-Йорк Таймс” чи “Файненшл Таймс” лише коротко описують, те що відбувається в Україні, не вдаючись до жодних коментарів.
Своїми міркуваннями щодо теперішніх подій у контексті історичної ретроспективи у розмові з Мирославою Ґонґадзе ділився Петро Войцеховський – політолог центру досліджень посткомуністичних суспільст Мерілендського університету.
МҐ: Після Помаранчевої революції Україну ставили у приклад як країну, яка змогла здійснити мирну революцію і подолати авторитаризм. Але останні події в Україні більше нагадують анархію чи політичний хаос. Багатьох людей це може наштовхнути на думку, що демократія – це зло, а авторитарна диктатура несе стабільність і тому є благом. Як би Ви оцінили останні процеси в Україні?
ПВ: Хтось може сказати, що демократія веде до хаосу, краще була б диктатура, яка дає стабільність. На мій погляд, вже давно Михайло Жванецький дав відповіді на ці запитання. Він сказав, що наші закони нагадують світлофор, в якому одночасно горять усі світла. Ось в цьому і є головна проблема. Демократія неможлива без верховенства права. А в нас завжди закони писали так, що їх можна тлумачити різноманітно. У старій системі це мало дуже глибокий сенс, коли насправді існувало так зване телефонне право, тобто вирішували все у високих кабінетах і суддям дзвонили, яке рішення слід прийняти.
Після 2004-го року телефонне право, як інститут, фактично зникло і судді почали керуватися лише одним – хабарями. Але щоб працював закон, треба, щоб він не мав суперечень, і всі його сприймали як закон, якого треба дотримуватися. Тобто правила поведінки повинні бути відповідними.
Те, що відбувається не є кризою нашої держави, а кризою верхів, кризою політичних еліт. Йдеться про політичну модернізацію нашої системи, про зміни правил поведінки наших керівників.
МҐ: Подібні кризи у стосунках між гілками влади свого часу траплялися у сусідніх країнах України – згадати розгін Борисом Єльциним парламенту у Росії, чи події у Білорусі. Як Ви можете порівняти ті ситуації з сьогоднішньою українською кризою?
ПВ: Так, ми маємо багато історичних прикладів драматичного розвитку подій. Коли парламент розігнали танками, відбувалося голодування у білоруському парламенті в оточенні омоновців. Я думаю, що в нас не буде танків на вулицях і депутати не голодуватимуть у парламенті. Хоча зовнішні риси є подібними, однак є принципові розбіжності. В Україні на сьогоднішній день існує реальний політичний плюралізм, представлені різні політичні сили, які на жаль неможутьміж собою домовитися. Це, на мій погляд, робить неможливим прихід до диктатури будь-якої із них.
МҐ: Журналісти 5-го каналу провели марафон з досить промовистою назвою “Зберегти мир”. Чи вдасться, на вашу думку, зберегти мир у цій ситуації, і чи можуть зовнішні сили вплинути на розвиток подій?
ПВ: Зберегти мир, це найважливіше у цій ситуації, і я впевнений, що це буде зроблено. Те, що відбувається зараз, цей псевдо-майдан можна назвати псевдо-силовим варіантом. Насправді більшість головних гравців у ньому не зацікавлена. Я думаю, що будуть перемовини, і якщо навіть не буде результатів за один день чи за один рік, будуть вироблені нові правила поведінки, нові закони і нове ставлення до них.
І я вважаю, що у великому історичному вимірі, ми рухаємося правильним шляхом.
