Парад політичних технологій та режисерських спецефектів. Таким запам’ятається початок виборчої кампанії-2007, яка знову, як і попередні кампанії в Україні, не принесла змагання програм. Політологи кажуть про своє розчарування стартом перегонів. Говорячи про передвиборчі з’їзди трьох провідних політичних сил, директор Київського інституту проблем управління імені Горшеніна Кость Бондаренко не побачив “кращих” і “гірших”:
“Не можна сказати, щоб хтось найвдаліше чи найгірше розпочав, бо всі політичні сили розпочинали з шоу. Відповідно не можна говорити про те, що це шоу буде мати якийсь серйозний електоральний успіх. Це скоріше бажання політичних сил продемонструвати своє багатство, фінансові ресурси перед своїми опонентами, а не робота на електорат”.
Театр у старті виборчих змагань вбачає і директор фундації “Відкрите суспільство” Юрій Сиротюк. Тож і визначати фаворитів пропонує за законами театрального жанру:
“На мою думку, якщо можна говорити про “вдало”, то можна говорити лише про якісь театральні моменти у проведенні передвиборних з’їздів провідних політичних сил. Тому що, на жаль, провідні політичні сили намагаються нагодувати народ якимись дуже ілюзорними й дуже далекими від злободенних проблем темами. На жаль, жодна з провідних політичних сил не йде з програмою стратегічних реформ. Так, як вони не йшли на минулих виборах, так і на цих виборах. Партії вловили громадську думку, настрої населення, але, на жаль, партії мали б не цим займатися. Ті програми, навколо яких концентруються політичні сили мали б чітко показувати стратегію прориву. І тут, звичайно, могла б імпонувати програма Юлії Володимирівни, яка каже, що в неї існує така стратегія розвитку України. Однак, як на мене, це лише піар-проект, тому що за тими дванадцятьма гаслами, які кинула Юлія Володимирівна, нема жодної проробленої до кінця ініціативи, і це також піар. Як на мене, це вибори без вибору”.
Політичні сили почали кампанію цілком прогнозовано, – вважає керівник наукових програм Інституту відкритої політики Максим Стріха:
“Реально програми всіх основних політичних сил, як завжди носять декларативний характер і стосуються того, як поділити, а не того, як створити те, що можна ділити”.
За словами політолога, в Україні політики, замість пропонувати виборцям вирішення проблем, намагаються сказати те, що ті хочуть почути. Саме цим зараз і зайняті штаби, – упевнений Стріха, – вони аналізують соціологічні дані і вирішують: виборці хочуть почути це, і ми це скажемо. Така позиція хоч і може принести бали на виборах, але не виграшна для стратегічного розвитку держави, – каже експерт. А відтак, на його думку, початок виборчої кампанії провели невдало всі.
А тим часом професор, науковий директор Школи політичної аналтики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань вважає основним успіхом старту кампанії те, що вона, власне, стартувала:
“Найважливішим моментом є те, що кампанія розпочалася. І той факт, що вона розпочалася, свідчить про перемогу позицій президента і опозиції. Тобто початок кампанії і той факт, що всі основні сили на неї пішли, це їхня перемога. Це найважливіше.
Другий момент полягає також у тому, що Партія регіонів зараз активно включилася в кампанію і не відповіла на пропозиції Мороза проводити так звану позачергову сесію Верховної Ради”.
При цьому усі аналітики нагадують: соціологічні дослідження свідчать про те, що українці визначилися у своєму виборі, і їх електоральні симпатії після 2006-го року жодним чином не змінилися. А тому початок кампанії для основних гравців важить мало: яким би вдалим чи провальним не був її старт, це не призведе до кардинальних змін на фініші.
