Тема України лунає дедалі урочистіше. І не лише в адміністративних кулуарах, а й серед пересічного американського населення. Доброю традицією у представників української діаспори Сполучених Штатів стали фестивалі культури. За своєю тематикою вони радше – мирські, хоча відбуваються здебільшого по церковних громадах. Про це добре дбають українські громади. Їх у Вашингтоні аж три. Дві греко-католицькі та православна.
П’ятий за рахунком фестиваль відбувся в Українському
православному соборі Святого Андрія Первозваного, що в місцевості Силвер Спринг, поблизу американської столиці.
Активна діячка української громади Вашингтону Ярослава Француженко зазначає:
“Радіємо, що наша парафія Українського православного собору Святого Андрія Первозваного, яка присвячена жертвам Чорнобиля має честь і приємність провадити цей фестиваль”.
Попри те, що фестиваль відбувається на церковному терені, він не є релігійно спрямованим, каже настоятель собору Володимир Штеляк:
“Особливо тут, в Америці, церква грає велику роль і не лише духовну. Безперечно головною ціллю та ідеєю є спасти наші душі, але одним із напрямків діяльності є також можливість мати культурні центри і проводити культурні заходи. І цей фестиваль не має нічого релігійного, але репрезентує багату українську культуру”.
Інший представник діаспори Вашингтону Теофіль Старух каже,
що такі фестивалі не лише згуртовують українців, але й розкривають багатство української культури для американців:
“Такі фестивалі дуже потрібні для українців в Америці, бо ми виявляємо як нашим співгромадянам, так і американцям, що ми є українці, що ми маємо свою культуру, свою історію, свої звичаї, танці, пісні. І це є дуже важливо, щоб американці нас більше пізнали”.
Фестиваль єднає всіх: як виконавців-аматорів, так і визнаних майстрів мистецтва, серед яких і канадський скрипаль українського походження
Василь Попадюк: “На жаль, я все менше і менше граю на українських фестивалях, бо немає часу, ми зараз працюємо над новим проектом. А в українських фестивалях, коли залишається час, то я з радістю погоджують брати участь”.
Гучному успіхові святкування передує кропітка праця членів громади. Хтось підрахував, що за п’ять фестивальних років самих голубців місцеві жінки накрутили аж 12 тисяч 700 штук. Ще й до того ж продали 50 тисяч вареників.
Весела, радісна, доброзичлива атмосфера. Усі три ознаки свідчать: успіху організаторам п’ятого Українського фестивалю у Вашингтоні досягти вдалося.