За передбаченнями американських експертів, три східнослов’янські держави: Україна, Росія та Білорусь ще до 2050-го року втратять значну частину свого населення. Причини полягають у зниженні народжуваності, низькій тривалості життя та виїзді значної частини громадян на постійне проживання закордон. Всі ці фактори чітко прослідковуються на прикладі села Старі Соколи.
Колись родючі угіддя навколо цього села потроху заростають деревами. Місцевість розташована в ста кілометрах на північ від Києва та межує з 30-кілометровою Чорнобильською зоною.
Межа між колгоспним та приватним фермерством тут залишається нечіткою. Приватизація не принесла жаданих інвестицій, необхідних для удосконалення сільськогосподарської інфраструктури. Тому спричинену розпадом колишнього СРСР кризу у технічній, ринковій та соціально-обслуговуючій сферах подолати тут поки що не вдається. Голова сільради Старих Соколів Валентина Машківська каже, що молоді на селі бракує, а у старшого за віком населення на догляд за полями сил не вистачає:
“Сьогодні у людей немає чим обробляти землю. Навіть ці п’ять-десять сотих нема чим обробити”.
Волею долі Любов Дрозд стала власницею поля у три з половиною гектари. Жінка каже, що виростити на ньому врожай їй самій не під силу. А продати поле забороняє закон України. Любов відчуває себе заручницею на своїй же власній землі:
“Яку ж вона мені користь дає? Жодної! У мене є документи на землю, але жодної користі нема”.
Для 13-річної Альони Русакової шлях один – якомога скоріше залишити рідне село. Старша сестра Альони вже живе у Києві. Побудована у селі двадцять років тому школа не працює. Тому дітей, які тут все ще проживають, автобусом возять до сусіднього села.
Валентина Машківська каже, що на кожного новонародженого у селі 20 людей вмирає. Населення Старих Соколів та трьох сусідніх сіл скоротилося наполовину і становить нині яких 320 людей. Щоб якось звести кінці з кінцями, місцеві чоловіки та жінки їдуть на заробітки до міста. Однак працю знайти там вдається не всім.
Мешканець села Віктор Антонович зазначає: “Поїдеш в Київ на роботу – одразу питають, скільки тобі років. Якщо 50, то навряд чи можна десь влаштуватися”.
А тим часом проблема якомога ефективнішої реалізації головного багатства цього району – землі –залишається невирішеною.
