Досягненням консенсусу завершилася в суботу конференція з питань кліматичних змін, яка проходила на індонезійському острові Балі. Протягом двох тижнів та ще одного, додатково встановленого дня, представники 190 країн опрацьовували план спільних дій після завершення терміну дії Кіотського протоколу. Сполучені Штати, єдина держава, яка так і не підписала цього протоколу, була представлена на конференції делегацію на чолі із заступником Держсекретаря США Полою Добрянскі.
Під час конференції Сполучені Штати наполягали на врахуванні двох своїх вимог. По-перше, не встановлювати для заможних країн конкретних лімітів викидів парникових газів у атмосферу. А по-друге, прибрати з плану дій зобов’язувальне формулювання, яке передбачає, що багаті країни мали б за свій рахунок забезпечити державам на шляху розвитку екологічно чисті технології.
Буквально за декілька заключних годин конференції, делегації зуміли домовитись щодо плану підготовки нової угоди, наступниці Кіотського протоколу. Переломним моментом стала заява голови американської делегації Поли Добрянскі. Вона заявила про зміну позиції своєї країни, зазначаючи що Сполучені Штати вирішили піти на компроміс заради продовження спільної справи.
Раніше американська делегація не погоджувалася з пропонованою нормою нового документа, яка визначала наскільки нагально країни на шляху розвитку потребують допомогу заходу у впровадженні нових більш екологічно чистих технологій. Заява Добрянскі дала зелене світло схваленню так званої “Балійської дорожньої карти”:
“Сполучені Штати дуже віддані цьому зусиллю та воліють не перешкоджати спільним діям. Тому дозвольте вас запевнити, що ми діятимемо разом з усіма та приєднаємося до консенсусу, який нині встановився”.
Нова серія переговорів, яка має завершитися 2009-го року, дасть відповідь на те, як ефективно світ буде спроможний контролювати наслідки глобального потепління, і наскільки небезпечними такі наслідки можуть виявитися.
Учасники переговорів зобов’язані знайти шляхи зменшення викидів парникових газів, допомогти менш заможним країнам прискорити процеси впровадження нових технологій та надати їм для цього фінансову допомогу.
Переговори тривали усю ніч і часто знаходилися на рівні провалу. Доля конференції фактично вирішилася протягом останніх годин. А передував цьому двотижневий словесний двобій щодо того, наскільки реальним для виконання може виявитися план скорочення викидів в атмосферу. Цей план, запропонований Європейським Союзом, зобов’яже промислово розвинені країни скоротити викиди на 40% не пізніше 2020-го порівняно з 1990-им.
Країни на шляху розвитку виступили з вимогою більш відповідального ставлення заможних країн до їхньої потреби технології. Вони вказують на те, що формулювання попередніх документів були дещо розмиті.
Остаточного досягнення угоди не відбулося, бо голова конференції індонезійський міністр охорони довкілля Рагмат Вителар попросив відстрочки після занадто запальних дебатів стосовно формулювань заяви.
Генеральний Секретар ООН Пан Ґі Мун висловив розчарування з приводу недостатнього поступу і закликав делегатів досягнути швидкого компромісу на підставі взаємної поваги, порозуміння та гнучкості:
“Те, що вас зараз розмежовує, не є фундаментальним, високоповажні міністри та делегати. Тому закликаю вас не відкладати із досягненням необхідної зараз угоди”.
Пола Добрянські, яка раніше заявляла про неготовність Сполучених Штатів піти на компромісну згоду, заявила про зміну позиції своєї країни після того, як Південно-Африканська Республіка та Нова Гвінея привселюдно висловили докір США щодо попередніх дій.
Так що нинішню конференція у Балі можна вважати новим етапом міжнародного сприяння зменшенню забруднення атмосфери та кращого виконання умов Кіотського протоколу.
Слід водночас уточними, що так звана програма “Балійська дорожня карта” сама по собі не гарантує якогось конкретного рівня зменшення викидів у атмосферу будь-якою країною. Нею радше окреслюється процес добровільного визнання готовності обговорити таке питання.
