Американський кіноматограф традиційно приділяє багато уваги війнам в яких брали участь Сполучені Штати. Останнім часом на екрани вийшло чимало художніх та документальних фільмів про події в Іраку та на Близькому Сході. Як правило, ці картини піддають критиці політику уряду країни та висвітлюють негативні елементи американської армії. У суспільстві такі фільми викликають як схвалення так і критику.
Раніше, фільми про війну, як то Другу світову або В’єтнамську, виходили на екрани через багато років після закінчення конфліктів. Стрічки про Ірак з’являються у час, коли війна ще триває. Американці, схоже, прагнуть осмислити вплив дій своєї держави на події як за кордоном так і у себе вдома.
У багатьох аспектах нова серія фільмів про Ірак, переважно розповідає про життя у США. Стрічки оповідають про дуже скептичне ставлення до війни вдома. Солдати повертаються і критикують способи, якими ведеться війна. Висвітлюються й спроби приховати воєнні злочини.
Один із таких фільмів, містерійна драма “У долині Ела”. Головний герой стрічки, колишній офіцер, намагається знайти сина, який зник після повернення з Іраку. За гру у цьому фільмі актора Томі Лі Джонса висунуто на цьогорічну премію Оскар.
Чимало кінострічок про Ірак критикують дії Адміністрації Буша. Їх автори – режисери ліберальних поглядів, вважають за свій громадянський обов’язок говорити про закулісну війну. Одни з таких фільмів, картина Роберта Редфорда “Леви для ягнят”.
Інші картини, як наприклад робота Браяна Де Палма “Відредагований”, що розповідає про зґвалтування американськими солдатами іракської дівчинки, викликали шквал критики консерваторів. Серед них і ведучий телеканалу “Фокс” Біл Орайлі:
“Уявіть собі молодих мусульман, які вже ненавидять Америку, сидить і дивиться у яскравих кольорах, як ґвалтують мусульманську жінку. Якщо хоч один з тих людей приєднається до війни і вб’є американця, це буде вина Браяна Де Пальми”.
Фільми присвячені війні в Іраку розраховані на американську аудиторію, однак не на широкий загал. Це не блокбастери, але чимало з них отримали визнання критиків і висунуті на цьогорічну премію “Оскар”.
Один з документальних претендентів на нагороду фільм “Не видно кінця” оповідає про процес прийняття рішення втрутитися в Ірак. Інша документальна стрічка “Таксі в темну сторону” описує методи допитів у в’язниці Абу Ґраїб в Іраку і на американській базі Ґвантанамо на Кубі.
