У серпні протягом трьох тижнів десять тисяч атлетів з усього світу візьмуть участь у літній Олімпіаді у Пекіні. Для багатьох спортсменів з понад двохсот країн світу навіть участь в Олімпійських іграх це мрія життя. А для сотен тисяч вболівальників Олімпіада – можливість повболівати за співвітчизників. Олімпійські ігри – час коли у людей по всьому світу загострюється почуття гордості за свою країну.
Незабаром Аміната Дійоф тимчасово залишить свій салон краси, аби представляти Сенегал у змаганнях з легкої атлетики. Це буде її третя участь в Олімпіаді. Кожна поїздка, викликає особливі емоції:
«Я почуваюся начебто посол, який пишається своєю країною. Це мотивує тебе тренуватися на 200% твоїх можливостей. Мета – принести радість цілій нації».
Олімпіада – це нагода для країн світу позмагатися між собою мирним шляхом. Однак, як розповідає спортивний історик Девід Волечинский, досить довго міжнародний олімпійський комітет намагався вгамувати національні почуття, відмовляючись публікувати кількість завойованих медалей по країнах:
«Преса складала свій власний список завойованих медалей по країнах. Тож нарешті, вони погодились складати такий список однак не говорити про нього. У наш час ця таблиця є навіть на сайті Міжнародного олімпійського комітету».
Для багатьох атлетів виступ на Олімпіаді, це можливість донести до світу проблеми свого народу. 17-річна Ґадір Ґруф з Палестини сподівається своїм виступом у змаганнях з легкої атлетики привернути увагу світу до страждань свого народу:
«Я представлятиму Палестину, країну, яку багато вважають не важливою. Це не так. У моїй країні живуть освічені і розумні люди, і своїм виступом на Олімпійських іграх я доведу це світу».
Гордість за атлетів зі своєї країни має здатність об’єднувати навіть народності, що ворогують між собою. Під час минулої Олімпіади в Афінах іракська футбольна збірна несподівано пробилася до півфіналу змагань. Гра футболістів на певний час об’єднала країну. Колишній учасник Параолімпійських ігор Джон Реджистер працює з неповносправними спортсменами в Олімпійському комітеті США. Олімпіада, каже він, здатна мирити давніх ворогів:
«Я бачу, як одного дня хтось зі Сполучних Штатів, хто отримав поранення і став олімпійцем, і хтось з Іраку чи Афганістану в такій же ситуації, сидітимуть поряд на майбутній Параолімпіаді і ділитимуться своїми враженнями».
Більшість спортсменів усвідомлюють, що їхній виступ на Олімпіаді створює уявлення про країну, яку вони представляють загалом. Член збірної США з п’ятиборства Мікі Келлі – лейтенант армії США зазначає:
«Ти повинен стояти і пам’ятати, що за тобою багато людей, що це чудова нагода засвідчити повагу до своєї країни, а для мене і до збройних сил».
Тож хоча лише кількасот спортсменів повернуться додому з медалями, усі привезуть з Пекіна відчуття гордості за власну країну.
