В Україні більшає злочинів на расовому ґрунті. Такий висновок Звіту, що
його оприлюднила у четвер правозахисна організація Міжнародна амністія.
Як підкреслюють міжнародні експерти, для ефективної боротьби з
расистською дискримінацією необхідне визнання владою факту її
існування.
«Перший мене вдарив ззаду металом по голові, другий
копав ногами в живіт. Я упав, а вони продовжували мене бити ножами,
пляшками та металом. Це був жах».
Виходець з Гани Чарльз Асанті
розповідає про випадок, що стався з ним у Києві минулої зими. Він стояв
на тролейбусній зупинці на Шулявці, коли на нього несподівано напали і
жорстоко побили невідомі. Міліція, до якої він звернувся, склала
протокол про напад з метою пограбування, проте Асанті не вірить. Він
каже, що тут в Україні його часто ні сіло, ні впало ображають на
вулицях, в метро, у маршрутних таксі:
«Я їхав у маршрутці, а
один чоловік у мене запитав: а ти що робиш в Україні? Жодних проблем не
було, просто зайшов у маршрутку, побачив, що в мене інший колір шкіри,
підішов і питає: що ти робиш в Україні».
Причиною нападів на
чорношкірих в Україні є расизм, – переконаний інший африканець, голова
українського земляцтва Нігерії Джонсон Анікі:
«Що може змусити
людину вдарити ножем іншу людину в тролейбусі, єдиного африканця, якщо
не расизм? Багато хто із заарештованих самі зізнавалися, що в них
неприязнь до іноземців, ненавидять їх і все».
З висновками жертв
атак згодні експерти Міжнародної амністії. В оприлюдненому звіті
правозахисна організація заявила: в Україні існує расизм; іноземці, що
тут живуть, ризикують своїм здоров`ям і життям лише через те, що вони
іноземці або виглядають по-іншому. Більше того – за останні два роки
расова дискримінація зросла, – стверджує дослідниця Міжнародної
амністії в Україні, Білорусі та Молдові Хеза МакГілл:
«Це не
означає, що раніше, два роки тому, не було дискримінації на расовому
ґрунті. Але ми відзначаємо зростання кількості расистських нападів».
За
інформацією, отриманою Міжнародною амністією, з початку нинішнього року
в Києві було скоєно 30 нападів з причини кольору шкіри, по-звірячому
вбито чотири іноземці. Причому, як зазначає організація у своєму звіті,
проблемою залишається брак адекватного реагування з боку влади. Випадки
явно расистських атак карають як просте хуліганство, суди не виносять
вироків про расову мотивацію злочинів, – констатує директор програм
Міжнародної амністії по Центральній Азії та Європі Нікола Дакворт:
«Ми
занепокоєні тим, що в Україні не визнаєть фактів зростання расизму. І
що потрібні посилені зусилля влади, аби його викоренити. Расизм і
ксенофобія реально існують в Україні, проте їх офіційно не визнають».
У
своєму звіті Міжнародна амністія рекомендувала Україні відкрито
виступати проти злочинів на расовому ґрунті, запровадити офіційну
статистику расистських нападів, а також відмовитися від кваліфікації
таких нападів як хуліганства.
При цьому експерти організації
визнають: расова дискримінація – проблема далеко не самої лише України.
Так, у Російській Федерації за перше півріччя цього року скоєно 50
вбивств на расовому ґрунті. Проте щоб ефективно боротися з расизмом,
необхідно визнати сам факт, – підкреслюють правозахисники.
А
тим часом українська влада далі заперечує висновки міжнародних
організацій, стверджуючи: такого явища, як расизм, в Україні не існує.
Що ж до статистики злочинів проти іноземців, то як наполягають у
Міністерстві внутрішніх справ, її слід публікувати поряд із статистикою
злочинів, здійснених самими іноземцями в Україні.
