Україна розраховує на позитивне для себе рішення Міжнародного суду у Гаазі в територіальній суперечці із Румунією. Про це у вівторок у Києві заявив уповноважений у Міжнародному суді ООН Володимир Василенко. Минулого тижня Міжнародний суд закінчив слухання справи про прикордонну суперечку, порозумітися в якій сторони безуспішно намагалися майже десять років. Втративши надію, позов до суду подав румунський уряд. Предмет незгоди – визначення лінії державного кордону між двома країнами у Чорному морі. Це залежить від статусу клаптика землі прощею 17 гектарів, який Україна називає Зміїним островом. Румуни наполягають, що це звичайна скеля, яка не має ознак життя. До Другої світової вона належала Румунії. Але в 1948-му році відійшла до Радянського Союзу. Українські дипломати вважають, що румуни нічим особливим суд не здивували і тактика виступів їхніх представників була передбачуваною. Володимир Василенко зазначив:
«Румунська сторона намагалася штучно урізати довжину узбережжя України, яке прилягає до району делімітації десь на 530 кілометрів. Половину часу румунська сторона використала на те, щоб довести, що острів Зміїний – не острів, а скеля. Але це також важко довести, оскільки за усіма критеріями це – острів».
Якщо Україні вдалося переконати суддів своїми аргументами – вона отримає контроль над майже 12,5 тисячами квадратних кілометрів. Цю площу вважають потенційно багатою на вуглеводні. За оцінкою деяких експертів – до 100 мільярдів кубічних метрів газу. Однак через спірний статус території жодна із сторін не розпочинала на ній промислову розвідку. Втім Василенко зауважує, що рішеня суду найімовірніше буде компромісним:
«Рішення може бути умовно компромісним. Воно буде справедливим і грунтуватиметься на міжнародному праві. Суд звичайно не підтримає на 100% лінію, яку пропонує Україна чи Румунія. І це цілком нормально, бо суд враховує найменші деталі».
Рішення міжнародного суду, яке очікують на початку наступного року буде остаточним. Вердикт не підлягає будь-якому оскарженню. Втім, ні суд, ні ООН не мають якихось важелів для того, щоб змусити уряд будь-якої країни виконувати його приписи.
