Дебати між кандидатами на посаду президента вже стали передвиборчим стержнем у Сполучених Штатах. Цього року кандидати у президенти домовилися провести три раунди дебатів, а віце-президенти – один.
За кілька тижнів до виборів кандидати у президенти поводять дебати у прямому телеефірі. В країні є чимало виборців, які ще не визначилися у своєму рішенні. І теледебати дозволяють їм більше дізнатися про кожного кандидата. Маркеинговий стратег демократів Пітер Фенн зазначає:
«Коли циніки запитують, чи не забагато нам вже цих кандидатів, я відповідаю, що треба ставити їм незручні запитання і показати їх публіці такими, якими вони є насправді».
У той час, як словесні перепалки кандидатів називають президентськими дебатами, індивідуальні розмови з ними називають – інтерв’ю. Професор Американського університету Кендіс Нельсон каже:
«Для двох чи трьох президентських дебатів, як також дебатів ймовірних віце-президентів, є один модератор, який ставить питання кожному кандидату. У той час як один відповідає, інший готується до відповіді на репліки першого. Суть полягає в тому, щоб був модератор, який стежить за тим, аби відповіді були чесними».
Перші два раунди дебатів присвячені питанням внутрішньої і зовнішньої політики, а третій відбувається у форматі відповідей на запитання виборців. Теледебати стали проводити від 1976-го року. Втім, свій початок вони беруть з 1960-го, коли відбулися дебати між демократом Джоном Кеннеді та республіканцем Ричардом Ніксоном.
У 1960-му році опитування показали, що люди, які слухали дебати Ніксона і Кеннеді по радіо, думали, що переможе Ніксон. А ті, хто дивився дебати по телевізору, думали що, навпаки, переможе Кеннеді, який просто виглядав фотогенічніше перед камерою.
Саме теледебати, на думку багатьох, допомогли республіканцю Рональду Рейгану перемогти демократа Джимі Картера. У 1980-му році він поставив йому, тепер уже історичне, питання:
«Гадаю, що коли ви приймаєте рішення як виборець, то було б непогано себе спитати – чи вам краще живеться тепер, ніж це було чотири роки тому».
Беручи до уваги вплив телебачення, дебати стали подією, де кандидати можуть як втратити, так і навпаки здобути собі бали.
На думку професора Кендіса Нельсона кожен кандидат намагається записати якусь таку репліку опонента, яку б потім можна було неодноразово крутити в політичній рекламі. Особливо якщо опонент виглядає невпевнено і збивається з відповідями перед камерою.
