Ковбої - гавайською – паніоли - живуть на великому острові Оаху. Вважається, що «паніоло» походить від слова Еспаньйол, тобто іспанець. А це тому, що до панування короля Камехамехи Другого в другій чверті 19-го століття скотарства на Гаваях не існувало. Навчити цьому гавайців молодий монарх доручив мексиканцю Вакейросу.
Вперше велику рогату худобу отримав у подарунок король Камехамеха Перший на початку 18-го століття, але тоді гавайці не знали, що з цим робити. В наступні роки худоба розмножилась, і гавайці не давали собі з нею ради. Камехамеха Третій зрозумів, що дедалі більша кількість худоби вимагає від нього рішень.
Втім початок скотарства було закладено півсторіччя перед тим.
1812-го року з корабля втік моряк, який вирішив осісти на Гаваях. Він звався Джон Паркер. Саме він започаткував ранчо «Паркер», яке існує і сьогодні і є одним з найбільших приватних господарств у США.
Говорить довідчений паніоло з ранчо «Паркер» Майкл Браян:
«Джон Паркер починав тут як звичайний мисливець на волів. Він полював на них, розбирав просто неба і робив солонину на продаж. Так він заробляв. А відтак король Камехамеха Третій привіз мексиканця Вакейроса, і тоді тут навчились їздити на конях, тренувати їх, щоби приборкувати дикий скот, а не просто його стріляти».
Майкл Браян додає, що гавайська культура наклала відбиток і на скотарство, надавши йому рис, відмінних від загально прийнятих в Америці.
Ранчо «Анна» названо на честь Анни-Ліндзі Перрі-Фіск – відомої на Гаваях скотарки, як воліла, щоби її звали «ковбоєм». Сьогодні це ранчо відкрите для відвідувачів як історичний центр. За словами директора центру Момі Наґтон, паніоли відіграли важливу роль у збереженні гавайської культури:
Говорить директор історичного ранчо «Анна» Момі Наґтон: «Ковбойські звичаї були там, де зберігалась мова, де зберігався спосіб життя, і це фактично настільки збереглось, що стало джерелом для тих, хто намагався повернути мову».
Джим Ньюберт є молодим ковбоєм з Каліфорнії, який займається тут приборканням коней.
«Ви ніколи не побачите традиційних ковбоїв в майках і кепках, як на Гаваях. Традиційні ковбої носять великі капелюхи і сорочки з довгими рукавами. Тутешні хлопці відмінні. Вони усе роблять тут своєрідно».
Одна з найбільших відмінностей – це те, що гавайські паніоли спочатку заманюють худобу у вириті в лісі ями, щоби приручити перед тим, як утворити стадо.
Втім паніоло Майкл Браян вказує на головну відмінність:
«Найбільша відмінність є в тому, що на материку ковбої часто міняють місця праці. Вони відпрацюють сезон тут, а відтак їдуть деінде. Більшість же ж нас, паніолів, залишаються на тому самому місці в третьому, четвертому, п’ятому поколінні».
Туристка Бетсі Дебос на ранчо «Анна»: «Я про це ніколи не знала! Все це зовсім не схоже на Гаваї в уяві туристів! Тому це так несподівано і чудово!»