З часу аварії на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня минає 23 роки. За цей час дебати щодо майбутнього мирного атому не вщухли. Трагедії на зразок Чорнобиля чи американської станції Три Майл Айленд нагадують, що атомна енергія потребує постійного удосконалення систем безпеки та безперервного покращення кваліфікації кадрів, які працюють у цій галузі. Крім того критично важливо, – зазначають експерти, – щоб ці пріоритети визнавали і дотримувались їх як старі гравці, так і новачки галузі – країни, які щойно стають на шлях розвитку ядерних програм.
Колись Прип’ять нараховувала 50 тисяч мешканців. Сьогодні це місто-привид, і лише напівзруйновані будинки, школи, дитячі майданчики нагадують, що колись тут було життя. Вранці 26 квітня інженери Чорнобильської атомної станції проводили експеримент з системами охолодження. Реактор перегрівся та під надмірним тиском вибухнув. Зірвавши дах станції, тонни радіоактивних речовин здійнялися у ранкове небо. Радіоактивні викиди вилились на Прип’ять, швидко поширюючись з вітром на північ. Четвертий реактор охопила пожежа, наповнюючи атмосферу радіоактивним димом. Відразу на місці події було вислано вертольоти з мішками піску, щоб загасити пожежу, втім реактор палав кілька днів. Відтак, радіоактивні речовини з північним вітром швидко розповсюдились по Україні, Білорусі, Росії, а згодом досягли країн Скандинавії та інших європейських держав. Вітер міняв напрямок, а за ним слідував і радіоактивний шельф.
Через півтора дня після вибуху було віддано наказ евакуювати мешканців Прип’яті. Лише на кілька днів – було сказано їм, тому все майно резиденти залишили позаду. Більшість з них бачили свої дома востаннє.
Попри безпрецедентний витік радіації, радянська влада не поспішала оприлюднити інформацію про справжні масштаби аварії. І багато людей вірили своїм лідерам, ігноруючи інформацію, яка надходила з західних джерел.
Тим часом вимірювачі радіації у західних країнах зашкалювали, що таки примусило радянську владу визнати – на Чорнобильській атомній станції сталася аварія.
Тисячі людей були зайняті на очищенні забруднених територій, навколо зруйнованого реактора було збудовано саркофаг. У багатьох ліквідаторів наслідків аварії якщо не відразу, то через деякий час виникли пов’язані з радіоактивним опроміненням хвороби.
Під час самого вибуху загинула принаймні 31 людина, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я ліквідація наслідків забрала життя ще 2200 людей. Чотири тисячі, каже ВООЗ, померли від пов’язаних з опроміненням хвороб, у тому числі різних форм раку. Згодом радянська влада визначила так звану Зону відчуження, яка ізолювала Прип’ять та прилеглу територію площею у дві з половиною тисячі кілометрів.
Однією з головних причин швидкого і масштабного поширення радіації внаслідок аварії у 1986-му році було те, що радянські станції не мали достатньо потужних систем безпеки на випадок інциденту. Директор з питань безпеки МАГАТЕ Філіп Жаме нагадує, що це питання є актуальним і сьогодні у інших країнах світу:
«Захисні укриття навколо реакторів є критично важливими. Ми повинні захистити людей та довкілля у разі аварії».
У важливості систем безпеки переконались американці сім років до аварії в Чорнобилі, коли через втрату охолоджувальної рідини внаслідок поламки клапана на атомній станції Три Майл Айленд у Песильванії перегрівся та частково розплавився другий реактор. Захисне укриття не витримало тиску та деякі радіоактивні речовин потрапили в атмосферу, втім сам пошкоджений реактор залишився ізольованим. Відразу після інциденту була проведена часткова евакуація, другий реактор був закритий назавжди.
МАГАТЕ каже, що одним з його пріоритетів є моніторинг безпеки на атомних станціях у всьому світі. Лише за умов світової уніфікації та дотримання всіма виробниками стандартів безпеки, зазначив на міністерських зустрічах МАГАТЕ у Пекіні його голова Махамед ель-Барадеї, можливий успішний розвиток атомної енергетики.
На сьогодні 30 країн, які вже мають атомну енергію, планують розширити виробництво. Ще понад 60 держав, переважно країни на шляху розвитку, повідомили МАГАТЕ про свої плани розпочати власні ядерні програми.
