Із федерального пакету стимулювання економіки обсягом у 785 мільярдів доларів, левина частина скеровується на освіту, інфраструктуру, захист природи тощо. Однак певний відсоток також йде на працевлаштування неблагополучної молоді. Одна з таких програм діє у штаті Нью-Джерзі.
Центр працевлаштування в містечку Гакенсак займається пошуком місць праці для чотирьохсот молодих людей.
Вибір в них є: якщо не подобається працювати на сонці і спеці - то можна обрати роботу в якомусь бюро.
Молодь для цієї програми відбирається не тільки з незаможних верств, але й з таких, які за жодних інших обставин самі не зможуть працевлаштуватись.
Серед них 16-річний Надір Ґонзалес, який торік кинув школу. Як і інші в програмі, він зароблятиме мінімальну платню 7 доларів 25 центів на годину і вже завтра може вийти на працю.
Надір Ґонзалес визнає, що йому потрібна робота, аби уникнути проблем. «Я не хочу зв’язуватись із вулицею, волію триматись правильного напрямку, щоби досягти успіху в житті», - каже юнак.
Сальвадоре Мастроні - колишній директор школи, який тепер очолює фінансований із громадських коштів центр працевлаштування. Він розповідає, що людям різних вікових груп також дають поради і пропонують курси професійної підготовки.
«Після цієї програми на тебе чекатимуть інші кроки. У вересні-жовтні ти зможеш почати зайняття для отримання шкільного атестату, після чого у тебе буде шанс вчитись в коледжі», - пояснює Сальвадор Мастроні одному з клієнтів.
Мастроні часто їздить із Гакенсака в сусідній Інґлвуд, де також займається працевлаштуванням молоді.
18-річний Дамар Палмер є одним з трьохсот двадцяти вже працевлаштованих молодих людей.
Він каже, що йому це подобається. «Я люблю робити щось власними руками. Якщо б не ця програма, - я не знайшов би роботи, не зміг би робити внесок в громаду», - визнає хлопець.
20-літня Дезіре Сомервіл працює і в школі, і в центрі працевлаштування. Вона ремонтує класи, малює, проводить інвентиразацію.
Метою програми, зазначає Мастроні, є не тільки працевлаштувати молодь з бідних районів, але й зробити внесок для оживлення економіки, допомогти батькам купувати їм кросівки, одяг, стимулюючи цим економіку. «Навіть і мала частка допоможе економіці рухатись в правильному напрямку», - каже Сальвадор Мастроні.
Більшість працевлаштованих молодих людей визнають, що витратять усе, що заробили. Але не Джонатан Нунелі, який вже має маленького сина і винаймає житло у батьків. «Мої гроші підуть на оренду мамі за нашу кімнату і на сина», - каже він.
Про те, куди підуть його гроші, знає і Надір Ґонзалес. Він мріє піти в торговельний центр і купити новий одяг.
Автори стимуляційної ініціативи якраз на це і розраховують в масштабах країни. Вони вважають, що купівельні витрати повернуть економіку на правильний шлях.
Втім Сальвадор Мастроні сподівається, що навички і впевненість - здобуті молодими людьми завдяки цій субсидованій програмі - допоможуть їм в житті значно більше, ніж перші зароблені гроші.