Коли індійський уряд відмовляється обмежити викиди вуглецю в атмосферу, він вказує мільйони сімей, які мріють про краще життя. Хочуть мати елементарну пральну машину, кондиціонер та автомобіль.
Індійські високопосадовці кажуть, що питання кліматичних змін пов’язане з економічним розвитком і жодна країна в світі не може погодитись на замороження свого розвитку.
Одначе, природозахисники побоюються, що без рішучих дій, обсяг шкідливих газів, які Китай та Індія викидають в атмосферу, драматично збільшиться з розвитком їх економіки.
За оцінкою екологів, самі Китай та Індія є найбільш уразливими до кліматичних змін. Потепління призведе до топлення льодовиків у Гімалаях, що спричинить повені, спеку та непередбачені мусони. У результаті зменшаться врожаї.
В обох країнах головне джерело електроенергії – теплові станції, що спалюють вугілля і забруднюють атмосферу. Обидві країни інвестують в екологічно чисті технології, і вимагають від багатих держав гроші на розвиток цих технологій. Індія, наприклад, готується використовувати сонячну енергію і планує встановити внутрішні обмеження на обсяг викидів вуглецю.
Китай визначив амбітну мету щодо скорочення парникових газів. Китайські посадовці кажуть, що до 2020-го року країна планує скоротити викиди двоокису вуглецю на чотири – чотири з половиною гігатонни.
Проте, Індія і Китай заявляють, що не будуть лідерами у справі скорочення викиду парникових газів. Вони переконані – багаті, розвинуті країни, які наносять більше шкоди атмосфері, повинні очолити цю кампанію.
Індія та Китай вагаються взяти на себе юридичні зобов’язання скорочення вуглецю, бо побоюються, що це може підірвати їх економічний зріст.