Як сказав у своїй прощальній промові Анатолій Зленко, головним з почуттів, які його зараз переповнюють, є почуття вдячності. Як перший Міністр закордонних справ незалежної України, Зленко вдячний долі за те, що мав унікальну можливість бути причетним до творення дипломатичної служби держави, пройшовши, як він сказав, шлях від “порожнього будівельного майданчика – до готової будівлі української зовнішньої політики, що витримала не один геополітичний землетрус”. “За мінімально сприятливих умов українська дипломатія досягла максимально можливих позитивних результатів”, -- вважає екс-міністр. Як він сказав, “ми міцно тримали штурвал в напрямі на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Це гарантія того, -- підкреслив він, що жодні нові берлінські стіни не відокремлять нас від Європи”. За словами Зленка, “заявивши про прагнення стати членом НАТО, Україна заповнила останню прогалину в ідеології своїх відносин з Новим і Старим Світом”. До позитивів він також відніс – цитую – “врятовані від дефолту взаємини зі Сполученими Штатами” та більш рівноправний, ніж колись, діалог з Росією. Екс-глава зовнішньополітичного відомства сподівається на наступність цього курсу при новому керівництві:
“Я знаю, що зовнішньополітична служба України й надалі буде надійним форпостом нашої незалежності і суверенітету. Я переконаний, що ми не лише не звернемо на манівці з нашого стратегічного курсу, яким є інтеграція до європейської та євроатлантичної спільноти, але й врешті-решт досягнемо поставленої нами мети.”
“Міністр Зленко відходить. Дипломат Зленко залишається”, -- такими словами він завершив свою прощальну заяву, подякувавши Президентам України Леоніду Кравчуку і Леоніду Кучмі, які свого часу призначали його на посаду Міністра закордонних справ.
Пан Зленко не відповідав на жодні запитання. Журналісти так і не дізналися, що думає екс-міністр про ту гіпотетичну роль, яку відіграла в його відставці заочна суперечка з главою російського уряду Міхаілом Касьяновим. Нагадаю – говорячи про засади Єдиного економічного простору, створюваного зараз Росією, Україною, Білоруссю та Казахстаном, Касьянов наголошував на бажаність делегування цими державами частини свого суверенітету певному наднаціональному органові. Зленко ж в інтерв’ю газеті “День” заявив: українська сторона це апріорі виключає. Він також неодноразово наголошував під час недавніх зустрічей з пресою: при реалізації Єдиного економічного простору Україна не піде на участь у пострадянському митному союзі чи, тим більше, на запровадження спільної валюти, оскільки це перекреслює її стратегічний курс на інтеграцію в європейську спільноту. На що Москва відреагувала порадою відправити українського дипломата на пенсію – про це неофіційно заявили днями агентству “Інтерфакс” в російському зовнішньополітичному відомстві.
Утім, проти версії, що Зленка “пішли на пенсію” як прозахідного міністра, говорить те, що новопризначений міністр закордонних справ Костянтин Грищенко також “західник”. У своїй нещодавно презентованій книзі “Дипломатія і політика” Анатолій Зленко називає Костянтина Грищенка “справжньою знахідкою для української дипломатії” та одним з найбільших професіоналів. Пан Грищенко, що з двохтисячного року працював послом України в Сполучених Штатах, наразі ще перебуває у США. Як кажуть в українському МЗС, найближчими днями новий міністр повертається в Україну, щоб приступити до виконання своїх обов’язків.