Київ - 16 березня. Заяви нової української влади про необхідність скасування усіх вільних економічних зон породили запеклі дискусії. Опоненти урядової ініціативи вказують на приклади вільних економічних зон, які ефективно працюють, і закликають підходити до проблеми диференційовано.
Те, що вільні економічні зони в Україні не завжди використовуються за призначенням, відомо давно. Особливо багато закидів лунає останнім часом на адресу донецьких “зон”. Податкові пільги, встановлені в цьому депресивному регіоні задля кращого залучення інвестицій, послужили іншій меті – щоб без мита завозити з Польщі дешеву курятину. Ділки нажилися, сільські товаровиробники зазнали збитків.
В Україні вільних економічних зон, або, як їх ще називають, “територій зі спеціальним режимом оподаткування”, на диво багато – майже десята частина від загальної кількості в світі. А інвестицій через них в країну надходить мізер – менше тисячної відсотка. Тому нова влада й задекларувала намір розібратися з вільними економічними зонами -- “чорними дірками”, як назвав їх Віктор Ющенко, а міністр економіки Сергій Терьохін зробив радикальну заяву про необхідність їх скасування.
Але чи справді всі вільні економічні зони працюють на тіньову економіку? Самі суб`єкти вільних для підприємництва зон це категорично заперечують, застерігаючи уряд разом з водою не вихлюпнути дитину. Від всеукраїнського узагальнення треба перейти до регіональної диференціації, -- каже керівник управління інвестиційної політики Закарпатської облдержадміністрації Володимир Панов. За його словами, створення вільної економічної зони на Закарпатті в шість разів збільшило притік прямих іноземних інвестицій, дев`ятнадцятьом тисячам людей дало роботу, привело в цю маленьку область всесвітньовідомі компанії:
«Це Фольксваген, Шкода, Фішер, Філіпс, ТДК... я можу продовжувати. Я думаю, що це сузір`я всесвітньовідомих компаній могло б прикрасити будь-який регіон, і не тільки Україну. І повірте мені, що всі вони дуже переживають, як будуть змінюватися правила гри в Україні. Можна мати з Україною справу – чи ми погралися зі своїми законами, вибачте, задурили їх, а тепер ми закінчуємо наш експеримент і починаємо нову політику».
Збереження спеціальної економічної зони життєво важливе також для міста енергетиків Славутича. Після закриття Чорнобильської АЕС місто, всі мешканці якого працювали на станції, опинилося перед загрозою занепаду. Натомість Славутич далі процвітає завдяки бізнесу, який прийшов сюди, у вільну економічну зону, створивши високотехнологічні робочі місця та залучивши небачену суму інвестицій на душу населення, рівну інвестиціям Польщі. Як каже голова адміністрації спеціальної економічної зони “Славутич” Григорій Данилейко, їм часто вказують на від`ємне сальдо між пільгами і надходженнями до бюджету, однак якби зони не було створено, ніяких надходжень не було б взагалі:
«Які втрати бюджету? Вони віртуальні! Не було б робочих місць у нас – не було б ніяких надходжень, тих заводів, устаткування, тих машин, які сьогодні є в Славутичі. Це умовно, а не реально втрачені гроші. Ми на сьогодні платимо тільки в Пенсійний фонд більше, ніж того потребують наші суб`єкти, саме місто Славутич. Тобто ми не тільки себе годуємо, а ще й пенсіонерів країни. Ми сплачуємо податки, які ідуть у Державний бюджет, місцевий бюджет. І це сьогодні йде від суб`єктів зони. Чи можна говорити про втрати України від цього»?
А мер міста Славутич Володимир Удовиченко додає: «Відміна зони – я вважаю, що це економічна безграмотність. Це лобіювання того ж бізнесу, який не хоче достойної конкуренції.