Грищенко: Україна не визнає Абхазії і Південної Осетії

Україна не буде визнавати Абхазії і Південної Осетії. Принаймні такий висновок випливає із заяви, яку зробив міністр закордонних справ Костянтин Грищенко 14 травня в інтерв’ю виданню «Коммерсант-Украина».

На запитання кореспондента – чи розглядається в принципі можливість визнання незалежності цих державних утворень – Грищенко відповів коротко і категорично:

«Для нас питання територіальної цілісності та непорушності кордонів є принциповим. Крапка».

Заява міністра Грищенка прозвучала певним дисонансом до висловлювань президента Януковича. Справді – якщо слова міністра розуміти в тому сенсі, що визнання Україною Абхазії та Південної Осетії виключається, тоді вони йдуть урозріз із заявами глави держави. У серпні 2008 року Віктор Янукович стверджував, що Україна мусить визнати ці утворення.

Пізніше, вже ставши президентом, висловлювався з цього приводу більш туманно, і все-таки радше «за». Так, у квітні цього року в Страсбурзі Янукович сказав таке: «Україна готова підтримати процес забезпечення рівності цінностей демократії, прав народів на територіях заморожених конфліктів», а також додав, що він проти застосування подвійних стандартів у цих питаннях.

Більше того – останнім часом в Україні багато експертів говорили про те, що наступним «подарунком» Януковича Росії – після пролонгації на 25 років базування Чорноморського флоту в Криму – може стати визнання Верховною радою Абхазії і Південної Осетії.

То в чому ж полягає позиція України щодо не визнаних міжнародним правом територій, відчужених Росією від Грузії? І як перекласти з дипломатичної мови на звичайну нинішню заяву очільника Міністерства закордонних справ? Чи це означає, що у влади з’явився новий твердий курс – не визнавати Абхазію та Південну Осетію, яку в світі, крім Росії, визнали хіба що Нікарагуа, Венесуела і Науру?

На ці запитання «Голосу Америки» відповів політаналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач:

«Я виходив би з того, що сучасна Україна не має самостійної зовнішньої політики. Вона може мати якусь свою позицію, але все одно остаточні рішення прийматимуть аж ніяк не у Києві. Якщо московські колеги пана Грищенка і пана Януковича сформулюють їх таким чином, що необхідно визнати незалежність Абхазії та Південної Осетії, то вони це зроблять і знайдуть пояснення, чому Україна це зробила. А якщо з Кремля не будуть на них тиснути – то якийсь час буде продовжуватись попередня лінія України щодо невизнання таких нових державних утворень, до яких призвели колишні заморожені конфлікти на території Радянського Союзу і в Косові.

До речі, до інтерв’ю «Комерсанту» Костянтин Грищенко давав інтерв’ю одному із західних видань і говорив таке: поки що не розглядається можливість визнання Абхазії, Південної Осетії і Косова. Тобто, усі ці три випадки ставились в один ряд. І з наголосом на «поки що». Я думаю, що може бути гра з українського боку доволі складна й заплутана, коли справді ситуацію з Осетією, Абхазією і Косовом будуть пробувати ставити в один ряд, ніби це явища одного порядку. Адже росіянам таке не з руки робити, вони – сторона, залучена до кавказького конфлікту, власне, сторона військових дій. Отож цілком вірогідно, що цю місію можуть доручити Україні та своїм «молодшим партнерам» – Костянтину Грищенку і Віктору Януковичу.

Безперечно, знак рівності між визнанням незалежності Косова і визнанням незалежності Абхазії та Південної Осетії ставити не можна. Але при бажанні – а російська сторона цього бажає, це входить в їхню стратегію прирівняти визнання західними країнами, Сполученими Штатами і країнами ЄС визнання Косова до визнання Росією практично завойованих нею територій на Кавказі – так от, бажання є і така «натяжка» буде робитися. І тут українська дипломатія може бути використана росіянами», – зауважив Горбач.

Як підсумував експерт, «Куди вітер дме, туди й працює наша нинішня дипломатія – на жаль».

Нагадаємо також: Костянтин Грищенко, який сьогодні заперечує можливість визнання Україною Абхазії та Південної Осетії, ще недавно так само категорично виключав можливість залишення російського Чорноморського флоту в Криму після 2017 року. У листопаді 2009-го, працюючи послом України в Росії, дипломат неодноразово підкреслював: пролонгація договору суперечить Конституції України. «Основний Закон передбачає повну заборону на постійну присутність іноземних військ і баз на нашій території. Є перехідні положення, які роблять винятки для Чорноморського флоту Росії до 2017 року. Це конституційні параметри цього питання», – стверджував посол Грищенко.

Натомість після укладення харківських угод у квітні 2010 р. дипломат заявив протилежне. «Угода про продовження строків перебування Чорноморського флоту Росії на території України конституційна», – цитували міністра закордонних справ України інформагенції.