Батько Алі Шеквера Пашкая допоміг молодому єврею втекти з концентраційного табору та переховував його протягом двох років. “Мій батько був щирим мусульманином”, каже він. “І вірив, що порятунок одного життя – це вхід до раю”.
Нерозказана історія про нацистський Голокост відображена на виставці у єврейській синагозі в місті Сент-Луїс в Міссурі. Розповідь у форматі фотовиставки презентує портрети старших албанських мусульман – чоловіків та жінок, які допомогли врятувати життя двох тисяч євреїв, котрі втекли до Албанії протягом Другої світової війни.
Нерозказана історія
“Хто коли-небуть чув про мусульман, які рятували євреїв?”, запитує фотограф Норман Ґершман. Після почутої історії він вирішив відвідати Албанію, щоб зустрітися з тими сім’ями, які переховували євреїв. “Я хотів поїхати до Албанії для того, аби відкрити для себе цих людей”.
Басрі Хасані переховував свого сусіда та найближчого друга Моше Рубеновича, який вів боротьбу з нацистами в Албанії та Косові. “Я справжній мусульманин,” каже Хасані. “Мої двері завжди відкриті для тих хто в потребі”.
Протягом останніх шести років фотомитець Ґершман, роботи якого експонуються у різних музеях, подорожував Албанією та Косовом. Своїх суб’єктів він переважно фотографував у їхніх домівках, часто з речами, які були особливими для тих людей, яких вони переховували.
На одній фотографії стоїть чоловік з трьома єврейськими молитовниками, які сім’я залишила після війни.
“Я ніколи цього не забуду – коли ми зайшли в дім цих людей. Вони дивилися на нас якось сердито й запитали: “Що ви тут робите?”, каже Ґершман. “ Ми відповіли: ‘Ваша сім’я врятувала цю єврейську сім’ю’, а він подивився на нас й відповів, “І що з того? Кожен албанець поступив би так само. Ми не зробили нічого особливого”, і він дійсно саме це мав на увазі.
Слово честі
Абланці мають для такої поведінки окреме слово – ‘беса’, а перекладається воно як “cлово честі” і є унікальним для албанської культури.
“Слово ‘беса’ для албанців це свого роду піклування про гостей, яких вони приймають у своєму домі, це кодекс, який голосить захищати гостей ціною власного життя”, каже Альберто Колономос – єврей, народжений 1933 року в колишній Югославії. Йому було десять років, коли його сім’я втекла до Албанії:
“Там жило понад 7200 євреїв. Їх депортували в концентраційні табори аж до Треблінки в Польщі. Вони там всіх повбивали, ніхто не повернувся живим. Щоправда понад 50 сімей втекли за тиждень чи два до депортації”.
Єврейська сім’я, яка жила з родиною Казазі, врятувалася від нацистського обшуку, переховуючись в домівках інших албанських сімей. “Наші батьки не були дуже релігійними, але вони вірили в Коран та кодекс ‘беси’”, кажуть діти Казазі. “Без Корану немає ‘беси’. Без ‘беси’ нема Корану”.
Один багатий чоловік, який працював на тютюновій фабриці взяв до себе сім’ю Колономосів. На відміну від багатьох інших євреїв в інших частинах Європи, які пережили війну в підвалах та на горищах, євреям в Албанії давали мусульманські імена та вшановували, як поважних гостей. Колономос пояснює це ‘бесою’, адже албанці ставлять своїх гостей вище за власну сім’ю:
“Вони насправді ховали нас за своїм життям. Вони знали, що покарання німців, якщо їх піймають на гарячому, буде дуже і дуже жорстоким. Їх могли навіть застрелити. Але оскільки в них була ‘беса’ вони б ніколи не викрили своїх гостей. Це просто надзвичайні люди”.
Чорно-білі портрети Ґершмана побували на понад 70 виставках по всьому світі. До кінця року портрети експонуватимуться, вперше й на Середньому Заході Америки, в Храмі Емануеля - єврейській синагозі у місті Сент-Луїс в Міссурі.
Міжконфесійний діалог
“Ми направду захоплені цим діалогом і з нетерпінням очікуємо результату”, каже рабин Джастин Кербер, який очолює конгрегацію протягом півтори року. Він сподівається, що виставка допоможе розпочати міжконфесійний діалог у його конгрегації, який пошириться по всій країні:
“В наш час коли у світі стільки конфліктів і так багато уваги приділено єврейсько-мусульманському чи ізраїльсько-арабському конфлікту дуже важливо, щоб кожен розумів, що це лише одна сторона історії”, каже Кербер. “Так було не завжди і я покладаю надії на налагодження взаємостосунків з Ісламською фундацією”.
Ці надії розділяє муфті Мінхаюдін Ахмед – імам та директор Релігійного інституту Великої Ісламської Фундації Сент-Люїса, котрий спільно з Храмом Емануеля взяв участь у дискусії під час відкриття виставки.
“На мою думку, в час коли єврейсько-мусульманські відносини важко налагодити на Близькому Сході, якраз на часі виставка, яка наголошує на тому, що мусульмани рятували євреїв оце і є правдивим наслідуванням вчення ісламу”, каже Ахмед. “Це добра нагода для інших зрозуміти, що ця релігія основана не на насильстві. Більше того, це вчення доброти та співчуття”.
Співчуття та доброта – ‘беса’ албанських мусульман була визнана Ізраїлем 2007 року. Євреї вшанували їх найбільшою нагородою, визнавши албанців, які врятували життя євреїв протягом Голокосту, найдоброчеснішою нацією.
Фотографії цих чоловіків та жінок Ґершман опублікував у книзі під назвою “Беса: мусульмани, які врятували євреїв під час Другої світової війни”. Документальний фільм про подорож Ґершмана Албанією світ побачить вже наступного року.