На саміті у Джидді США намагатимуться переконати Китай припинити підтримувати Путіна – експерти

Адміністрація Байдена намагається переконати Китай у тому, що в його власних інтересах посприяти припиненню війни Росії в Україні та сподівається використати для цього саміт у Саудівській Аравії, пишуть західні оглядачі. Однак існує значна внутрішня опозиція у Вашингтоні залученню Китаю у вирішення проблеми війни.

Як зауважує газета Wall Street Journal, на зустрічі у Джидді наприкінці цього тижня обговорюватимуть принципи, які повинні окреслити майбутню мирну угоду. І участь Китаю стане «рідкісною можливістю» для того, щоб США та Китай обговорили напряму питання залучення двох країн, оскільки очікується, що в Саудівську Аравію прибуде радник президента Байдена з національної безпеки Джейк Салліван.

«Учасники будуть стежити за будь-якими ознаками того, що погляди Пекіна на конфлікт і його завершення змінилися», – додає автор статті у WSJ.

Китай висловлює занепокоєння тривалим «конфліктом»

Про своє зростаюче занепокоєння Китай заявив минулого місяця на Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Заступник постійного представника Китаю тоді висловив «гостру стурбованість» триваючою війною та закликав до мирних переговорів для сприяння «скорішому припиненню вогню та політичному вирішенню».

Як зауважує WSJ, публічне занепокоєння Китаю щодо використання ядерної зброї — і це приховане попередження Москві, але також це і погроза Заходу, щоб він обмежив підтримку України. Як зауважують співрозмовники газети, Китай, замість того, щоб напоумити Росію припинити розпочату нею війну, використовує «ядерний» аргумент, щоб показати Заходу, які небезпеки несе підтримка України.

Китайський мирний план – демонстрація миролюбства в піку Заходу

На початку року Пекін і сам намагався проявити миротворчу ініціативу. Він оприлюднив власні позиції, що складалися з 12 пунктів, щодо врегулювання того, що в Пекіні продовжують називати «українською кризою», а його представники відвідали Москву та Київ.

Але суперечливі заяви китайських дипломатів змусили представників адміністрації Байдена говорити про те, що Китай «має подвійну роль». Експерти тоді зауважили, що у самому Пекіні не вірили у реалізацію його пропозицій, і виглядало, що Китай лише намагається проявити миролюбство на докір Заходу, який став на бік України.

Західні політики вважали, що Китай підтримує Росію, а керівник Китаю Сі Цзіньпін навмисно демонстрував свої близькі дружні стосунки з президентом Росії Путіним.

При цьому Пекін був обережним у тому, щоб торгувати з Росією, але не порушувати західні санкції проти Росії.

Китай купував «левову частку» українського збіжжя за зерновою угодою

Пропри те, що Китай виграв від того, що Росію відрізали від західних енергетичних ринків, загалом західні експерти схиляються до думки, що триваюча війна в Україні швидше іде на шкоду інтересам Пекіна і його авторитету у світі.

Останнє опитування дослідницького центру Pew стверджує, що понад 70% респондентів у 24 країнах вважають, що Китай не сприяє глобальному миру та стабільності.

Телеканал CNBC додає, що Китай отримував найбільше української сільськогосподарської продукції в рамках домовленості, що розблокувала експорт українського збіжжя через порти у Чорному морі, і діяла протягом року.

З моменту укладення угоди в липні 2022 року, китайські порти прийняли 8 мільйонів метричних тонн української сільськогосподарської продукції. Це, згідно з даними ООН, є левова частка української пшениці, ячменю, кукурудзи та соняшнику, які було вивезено з українських портів минулого року.

Як кажуть експерти, з якими говорив телеканал, Китай, можливо, і зробив деякі запаси в очікуванні, що Росія розірве угоду, але їх вистачить «на тижні, а не на місяці», тож з проблемою підвищення цін на продовольство невдовзі зустрінуться не лише бідні країни Африки, але і мешканці Китаю.

Чи можна використати «певний рівень впливу» Пекіна на Москву?

Сполучені Штати та їхні західні союзники сподіваються, що Китай, який, за словами державного секретаря США Ентоні Блінкена, має «певний рівень впливу» на Москву, може бути корисним, якщо справа колись дійде до мирних переговорів, які матимуть реалістичні перспективи досягнення результатів.

"Можливо, настане момент, якщо з’явиться можливість для справжньої дипломатії та переговорів, коли Китай зможе зіграти позитивну та продуктивну роль", – сказав Блінкен, повернувшись з переговорів з Пекіна наприкінці червня.

У цей же час у Вашингтоні пильно стежили за поведінкою Пекіна, коли в Росії відбувався «заколот Вагнера». З реакції Китаю аналітики дійшли висновку, що китайське керівництво занепокоєне тим, що становище Путіна похитнулося.

«Відомі китайські теоретики припускають, що час, можливо, більше не на боці Путіна, тож Сі тепер має давати собі раду з програшем у зіткненні великих держав, яке він розпочав із Заходом», – каже у розмові з WSJ Крейг Сінглтон, старший науковий співробітник вашингтонського аналітичного центру Фундація на захист демократій.

Участь Китаю у мирних переговорах вітають у США далеко не всі

Поки адміністрація Байдена намагається використати цей момент і залучити Китай до мирних переговорів з українського питання, самій цій ідеї є значна опозиція серед деяких американських експертів та законодавців.

Експерти консервативного Американського інституту підприємництва Бен Лефковіц і Корі Шейк написали у четвер у часописі Foreign Policy, що було б «катастрофою» проводити кулуарні переговори про мир в Україні, у яких би ключову роль відігравав Китай, чи Саудівська Аравія. Такі переговори, на думку дослідників, попри запевнення адміністрації, відбувалися б без участі України, і підірвали б легітимність того самого уряду, який Америка намагається підтримати.

Також нещодавно у Конгресі 10 впливових республіканських законодавців написали голові Державного департаменту, що адміністрація Байдена «не повинна дозволити Китаю виправдати себе за підтримку Росії або використовувати цю війну для отримання довгострокової політичної та економічної вигоди».

В адміністрації навпаки наголошують, що сама ідея зустрічі в Джидді полягає у тому, щоб обговорити український мирний план і залучити до його підтримки ті держави, які досі намагалися діяти «нейтрально», такі як Саудівська Аравія та Китай.