У посольстві України у Вашингтоні відбулося вручення щорічних премій Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів.
Стало вже традицією, що щорічні премії Антоновичів вручається особам з різних ділянок українознавства. Серед минулих лауреатів були такі видатні вчені-українознавці, літературознавці, прозаїки та історики, як Василь Барка, Орест Субтельний, Леонід Плющ, Ліна Костенко, Юрій Шевельов, Роберт Конквест, Збіґнєв Бжезінський, Євген Гуцало, Дмитро Павличко, Оксана Забужко та інші особи, що внесли чималий вклад до розвитку україністики. Серед лауреатів були громадяни різних країн і різної національності.
Цьогорічними лауреатами нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів стали дві громадянки Польщі – Богуміла Бердиховська та Олександра Гнатюк.
Богуміла Бердиховська під час вручення премії
Доктор Бердиховська працює в галузі україністики та польсько-українських стосунків. У 1980-х роках вона була зв’язковою між польською опозицією та українською Гельсінкською спілкою. Вона також очолювала передвиборчу команду тодішнього кандидата до польського Сейму Володимира Мокрого. Якийсь час вона працювала в комісії зі справ національних меншин у Дорадчому комітеті при президентах Польщі й України. Вона є автором і співавтором наукових праць з україністики.
Друга лауреатка Олександра Гнатюк закінчила Варшавський університет, де отримала ступінь магістра, а опісля доктора. Викладала у Варшавському університеті, в Міжнародній школі гуманітарних наук та очолювала відділ української літератури в Інституті славістики Польської академії наук. Працювала радником польського посольства в Києві і тепер викладає в Національному університеті Києво-Могилянська академія.
Олександра Гнатюк отримує нагороду
Пані Гнатюк є автором книжок «Прощання з імперією», «Українська барокова духовна пісня» і «Бунт покоління» (ця праця у співавторстві з Богумілою Бердиховською). У книжці «Прощання з імперією» розглядається питання української ідентичності.
Вручення премій відбулося під церемонії, на якій виступали, серед іншого посол України Олександр Моцик і посол Республіки Польща Роберт Купецький. Можна сказати, що захід проводився обома мовами – українською і польською, тому що і посол Моцик, який раніше був послом у Варшаві, і деякі члени журі говорять також по-польськи. Завдяки знанню обох мов, які використовувались під час церемонії, вона проходила в надзвичайно дружній, без сумніву, добросусідській атмосфері.
Посол Моцик підкреслив, що в перших роках після проголошення Незалежності України подружжя Антоновичів віддало свій будинок для користування українського посольства. Він пригадав слова Ліни Костенко про цю премію як «чисту нагороду із чистих рук». Пан Моцик віддав належне цьогорічним лауреатам , які зробили дуже багато для поєднання між українським і польським народами, популяризації української спадщини у світі.
Посол Польщі Роберт Купецький нагадав слова відомого польського інтелектуаліста, редактора паризької «Культури» Єжи Ґедройця, що «немає вільної України без вільної Польщі і вільної Польщі без вільної України». Ці слова і тепер є основою польської закордонної політики, – додав він.
Про працю Фундації розповів її голова доктор Ігор Воєвідка, який передав слово голові журі доктор Марті-Багачевській-Хом’як. Пані Богачевська подякувала членам журі доктору Роману Шпорлюку (представив лауреата Богумілу Бердиховську), доктор Тамарі Гундоровій (представила Олександру Гнатюк).
У своїх виступах цьогорічні лауреати розповіли про головні теми своїх досліджень, про працю в галузі культурних, літературних і політичних стосунків між Україною і Польщею, про європейські перспективи України. Вони також віддали належне професору Богдану Осадчуку, Яцеку Куроню, згадуваному вже Єжи Ґедройцю та іншим особам, що, всупереч деяким минулим проблемам, внесли великий вклад до поєднання між обома народами. Пані Бердиховська підкреслила, що польсько-українські відносини – це великий успіх.
Доктор Гундорова, яка представила доктор Гнатюк, розповіла про перекладацьку працю Олександри Гнатюк, про те, що вона вже створила перекладацьку школу. В колі її інтересів є інтелектуальна історія. Вона знайомить польське суспільство з працями видатних українців. Крім цього вона представляє роль, яку Україна може відіграти в Європі, – сказала пані Гундорова.
Пані Гнатюк звернула увагу на важливість діалогу в демократичному світі, на важливість дискусії. Вона також розповіла про свої зацікавлення україністикою, про дискусії в польському середовищі в 1970-80 роках.
Після закінчення офіційної частини товариська дискусія продовжувалася у Кам’яній залі посольства.