Російські провладні політики застерігають свій народ від Помаранчевої революції, вдаючись на публічних форумах до досить жорстких епітетів: «Не допустимо помаранчевої чуми! Ні - помаранчевому сміттю!»
Проведення паралелей між подіями в Україні 2004 року та сьогоднішніми протестами в Росії є неминучим, втім експерти бачать, як споріднені риси, так і суттєві розбіжності. Старший науковий співробітник інституту економіки імені Пітерсона у Вашингтоні Андерс Аслунд вважає, що спільним є той факт, що на вулиці людей штовхнула не економічна скрута, а бажання, щоб влада з ними рахувалась.
«Це була криза успіху, а не криза занепаду. Помаранчева революція сталася, коли офіційно економічне зростання в Україні було зафіксовано на рівні 12 відсотків. Минулого року в Росії цей показник склав 4,3 процента. В обох випадках, у великій мірі новий середній клас став ініціатором протесту. Вони таким чином говорять – ми вже переросли цю корумповану та авторитарну систему, ми хочемо справжньої свободи та зрозумілої системи управління», - говорить економіст.
Аслунд також наголошує на мирному характері протестів, як в Україні так і, принаймні поки що, у Росії. Однак, стосовно організації демонстрацій, події в сусідніх країнах розгортаються за зовсім різними сценаріями, вважає експерт.
«В Україні все було дуже чітко організовано. Були політичні партії, був конкретний лідер. В Росії все сьогодні робиться через Фейсбук, нема ніякої організації процесу, практично нема прописаної програми, лунає лише кілька чітких вимог. Так що багато у чому, Україна була набагато краще підготовлена до переходу влади, ніж сьогоднішня російська опозиція», - стверджує він.
Готовність, яка переросла в справжні дії, які зрештою закінчились великим розчаруванням, додає Аслунд. Експерт застерігає росіян від повторення помилок, які були допущені в Україні після приходу до влади помаранчевих.
«За Помаранчевою революцією стояло кілька бізнесменів, які хотіли повернення вкладених грошей у якості дивідендів за свої інвестиції. Тому нова влада не провела жодної антикорупційної програми. Разом з тим, забагато уваги було приділено реприватизації, і це відвернуло ресурси від більш важливого на той день завдання – боротьби з корупцією, яка б насправді реформувала країну. Україна опинилась у гіршому стані, ніж до Помаранчевої революції. І ніяких покращень за нинішнього уряду також не відбувається», - говорить аналітик.
Більш того, зазначає Андерс Аслунд, стосунки нинішнього українського уряду, як з ЄС, так і з Росією дедалі погіршуються:
«Відносини між Росією та Україною в дуже поганому стані. У багатьох аспектах. Лідери - Путін та Янукович – взагалі не хочуть зустрічатись і мають дуже погані особисті стосунки. Газовий конфлікт залишається невирішеним. Виглядає, що прем’єр-міністр Путін робить все, щоб у майбутньому, російський газ оминув територію України. Разом з тим постійно погіршується торговельні стосунки».
Щоправда, Росія, зауважує Аслунд , не залишить свою ідею-фікс - приєднання України до Митного Союзу. Втім вибір для України є очевидним – Зона вільної торгівлі з Європою, переконаний економіст:
«З точки зору інвестицій в українську економіку, Росія та Європа мають схожі потужності, але вливання з Європи підуть на розвиток країни у той час, надходження с Росії можуть призвести до подальшого руйнування української економіки».
Щоправда, Європейський Союз не хоче мати справу з корумпованою Україною, підкреслює Аслунд. Однак, якщо українські урядовці оберуть шлях на боротьбу з корупцією, Європейським політикам буде важко відмовити Україні нарешті почати інтеграцію в євроструктури, переконаний економіст.
