Новини про обмін захисників "Азовсталі" застали Катерину Прокопенко у Вашингтоні. Разом з іншими родичами українських військових вона приїхала до США з адвокаційною місією, аби в Конгресі, аналітичних центрах, у ЗМІ та на всіх можливих рівнях підняти питання звільнення полонених.
Чоловік Катерини Прокопенко, Денис з позивним "Редіс" - командир полку "Азов". Його, разом із чотирма іншими командирами маріупольського гарнізону вдалося звільнити внаслідок нового обміну.
Він набрав мене на 3 секунди, сказав: “Катя, я живий, все добре. Ще зідзвонимось”.Катерина Прокопенко, дружина командира полку "Азов" Дениса Редіса
“Він набрав мене на 3 секунди, сказав: “Катя, я живий, все добре. Ще зідзвонимось”, - зі сльозами на очах ділиться Катерина. Їй складно стримувати емоції. “По голосу начебто все добре, але коли я побачила відео з їхнього брифінгу… Я рада, що він живий, але та картинка, яку я звикла бачити в житті, і те, як він зараз виглядає – я боюсь уявити, що з ним там робили. Я не знаю, що сказати”.
Катерина не думає довго над тим, що зробить одразу після того, коли побачить чоловіка. “Обійму, поцілую. Буду просто мовчати і обіймати. Мені не треба змушувати його розмовляти зі мною. Ми не бачились з лютого, останній раз розмовляли в травні. Тепер побачу його скоро - готова летіти хоч першим рейсом, тільки скажіть де він, і все”.
Пʼятеро командирів гарнізону Маріуполь - Денис “Редіс” Прокопенко, Сергій “Волина” Волинський, Святослав “Калина” Паламар, Денис Шлега та Олег Хоменко зараз перебувають в Туреччині під гарантіями безпеки президента Ердогана. За словами Володимира Зеленського, вони залишаться там до кінця війни - такими були умови обміну. Ще двісті захисників "Азовсталі" повернулись до України. Серед них Ілля Самойленко - мама якого також приїхала із адвокаційною місією у Вашингтон.
“Відчуття дивовижні. Не передати, не описати, - розповідає Алла. - Мабуть, приблизно такі відчуття в мене були тоді, коли він вперше зателефонував після поранення - коли він сам витягнув із себе трубку, яку йому вставили для дихання. Він говорив зі мною трошки не своїм голосом, а я не могла повірити. А потім раділа, плакала та сміялась - точно так, як сьогодні”.
Та жінки кажуть - окрім радості, їх переповнюють й інші емоції.
“Так, я дуже щаслива, що побачу свого чоловіка, - розповідає Катерина Прокопенко. - Але все одно я дуже сильно переймаюсь за інших жінок, які не побачать своїх чоловіків сьогодні. Я відчуваю цей біль, відчуваю, як їм теж важко. Я розумію, що вони зараз відчувають і певну несправедливість - і від цього теж дуже тяжко”.
Дуже багато наших іще залишилось в полоні. Чи будуть в нас такі козирі, щоб їх обміняти, як це зараз відбулося?Алла Самойленко, мама захисника "Азовсталі" Іллі Самойленка
“Дуже багато наших іще залишилось в полоні, - додає Алла Самойленко. І риторично запитує - Чи будуть в нас такі козирі, щоб їх обміняти, як це зараз відбулося?”
В межах обміну Росії передали Віктора Медведчука (його обміняли на 200 українських бійців), а також 55 російських військових (їх обміняли на командирів гарнізону “Маріуполь”). Крім того, Росія відпустила 10 полонених іноземців, які воювали на стороні України, з них двоє - громадяни США.
Дивіться також: Росія звільнила захоплених в Україні американців Александра Друке та Енді ГейнаЗа словами родичів захисників "Азовсталі", в російському полоні залишаються ще понад дві тисячі бійців гарнізону "Маріуполь". Серед тих, кого наразі не вдалося повернути - чоловік Юлії Федосюк Арсеній.
“Про їхні умови перебування нам наразі нічого невідомо, - каже жінка. Вона не має звʼязку зі своїм чоловіком і не знає, де він. - Все, що ми знаємо - це пропагандистські відео, на яких хлопці виглядають погано. Вони дуже худі, вони виглядають гірше ніж на "Азовсталі", де умови теж були жахливі. Ми розуміємо, що їх там мучать, їх допитують з насильством. Про це кажуть і ті хлопці, які повернулись. Тому в цей день, окрім радості, хотілося б говорити про те, що ми маємо далі боротися за тих, хто залишився в полоні. Наша ціль залишається недосягнутою до кінця”.
В цей день, окрім радості, хотілося б говорити про те, що ми маємо далі боротися за тих, хто залишився в полоні. Наша ціль залишається недосягнутою до кінця.Юлія Федосюк, дружина захисника "Азовсталі" Арсенія Федосюка
Окрім родичів українських військових з адвокаційною місією до США прибули і ті захисники "Азовсталі", яким ще раніше вдалось повернутися додому. Вони підтверджують, що в полоні з ними поводилась жахливо.
“Ми не розуміли, що з нами буде далі. Ми не знали, що станеться наступного дня, - пригадує військовий Артур Липка. - Ми просто чекали. Чи нас розстріляють, чи буде над нами суд, чи нас обміняють - був повний інформаційний вакуум. І це очікування було найважчим”.
Владислав Жайворонок з позивним “Вікіпедія” каже, що повернення з полону було наче поверненням до цивілізації: “Лише в Києві ми отримали належну медичну допомогу, ми отримали нормальні умови існування. А Росії це не стосується, і російської сторони конфлікту також. Росія веде себе не так, як має вести себе цивілізована країна в цивілізованому конфлікті”.
Саме тому зараз так важливо впевнитись, що ті, хто досі залишається в полоні, отримають належні умови та медичний догляд, кажуть чоловіки.
Владислав Жайворонок та Артур Липка
“Ми намагаємося всіма силами донести сенаторам, конгресменам та політичній еліті цивілізованого світу, що Україна бореться за цивілізацію в цілому, - розповідає Владислав Жайворонок. - Тому ми вимагаємо, щоб сторона противника виконувала міжнародні конвенції щодо прав військовополонених і не тільки. Бо вона порушує все, що тільки можна порушити. В 21 сторіччі це ненормально”.
Ми намагаємося всіма силами донести сенаторам, конгресменам та політичній еліті цивілізованого світу, що Україна бореться за цивілізацію в цілому.Владислав Жайворонок, захисник Азовсталі
У Вашингтоні делегація спілкувалась також і з представниками Міжнародного комітету “Червоного Хреста”. Бійці сподіваються, що ця зустріч вплине на дії організації - аби вона взяла під власний контроль дотримання належних умов для військовополонених.
“Наша мета - як би дивно це не звучало, сказати “Червоному хресту”, щоб вони відчули силу в собі. Відчули силу як найбільшої міжнародної гуманітарної організації”, - каже Жайворонок.
Родичі захисників "Азовсталі" та українські військові переконані - вагому роль в поверненні усіх військовополонених може зіграти Конгрес та адміністрація США.
“Вони можуть тиснути на Росію, - міркує Артур Липка. - Робити санкції сильнішими, впливати тиском - тільки так. Змусити Росію підпустити “Червоний хрест” до місць, де є наші полонені”.
“Я знаю, що США мають великий вплив на Росію, - переконана Катерина Прокопенко. - В Палаті представників та Сенаті питання повернення військовополонених має бути на політичній повістці постійно. В будь-яких перемовинах, в будь-яких угодах повернення бійців має бути першочерговим - тому що цінності людського життя в 21 сторіччі мають бути на найголовнішому рівні. Інакше ніяк”.
Попри те, що вдалося повернути значну частину військовополонених, родичі захисників "Азовсталі" запевняють - будуть продовжувати боротьбу, поки додому не повернуться всі.
“Ще багато наших залишається в полоні. За них теж треба боротися, шукати важелі, які нам дозволять забрати їх усіх”, - говорить Алла Самойленко.
“Нам стало зрозуміло, що всі пропагандистькі наративи про те що полк “Азов” неможливо обміняти, що це дуже важливий момент для російської пропаганди - все це неправда, - додає Юлія Федосюк. - Насправді обміняти можна, якщо тиснути. Я впевнена, що США можуть дотиснути питання захисників "Азовсталі". Мені б хотілося, щоб у будь-яких переговорах з Росією, а вони є і будуть, - щоб першим пунктом йшли наші військовополонені. Без обміну військовополонених подальші розмови з Росією не мають відбуватися”.