Через три роки після спроби мирно усунути від влади Лукашенка, білоруська опозиція опинилась або за ґратами, або в у вигнанні чи у складі Збройних Сил України. Більшість з опозиціонерів сходяться у тому, що тепер доля Білорусі вирішується не у Білорусі. Останній шанс змінити ситуацію зсередини був улітку 2020-го.
9 серпня 2020 року пройшли президентські вибори. Через кілька днів ЦВК Білорусі назвало переможцем Олександра Лукашенка. За нього нібито віддали голоси 80 % виборців. Він вшосте вступив на найвищу посаду в країні. Та більшість демократичних країн світу назвали вибори сфальсифікованими. А на вулиці білоруських міст вийшли тисячі незгодних з офіційними результатами виборів людей. За даними незалежної білоруської платформи “Голос” найбільше підтримки на виборах мала опозиціонерка Світлана Тихановська, яку підтримали 56% виборців.
“20-й рік змінив Білорусь назавжди. Це були величезні протести, яких країна ніколи не бачила. Нам вдалося створити таке двовладдя - є Лукашенко, який за допомогою Путіна захопив трон і утримує його в Мінську, але є представник білоруського народу, який продовжує об'єднувати сили у боротьбі проти диктатури” - згадує про ті події в інтерв’ю Російській службі Голосу Америки Франек Вячорка, радник Світлани Тихановської.
Лукашенко живе в країні, де кожен його ненавидить
Протести тривали до листопада 2020-го і здебільшого були мирними. Натомість президент Лукашенко заявляв, що його збираються силою позбавити влади за підтримки Заходу. Тоді було оприлюднено відео, як він разом із сином зі зброєю в руках ходить Мінськом. Зрештою білоруським силовикам таки вдалось зламати протест. Сотні людей потрапили за ґрати.
“Рух пішов у підпілля. Зараз вуличний протест неможливий. При цьому енергія і бажання людей нікуди не поділось - Лукашенко живе в країні, де кожен його ненавидить”, - розповідає Вячорка.
Жорстке придушення протестів ще більше ізолювало Лукашенка. Країни ЄС, США, Канада, Україна не визнали легітимність його влади. Натомість президент Росії одним з перших привітав його з переобранням. Лукашенко, який раніше дозволяв собі публічні випади проти Росії, перестав навіть вдавати, що веде незалежну міжнародну політику, кажуть аналітики.
“Напевно єдиним позитивом є те, що Білорусь формально досі не стала частиною Росії. Але, якщо подивитись на це з холодним розрахунком, то в цьому й так немає потреби. Росія фактично контролює зовнішню політику Білорусі та її армію”, - заявив в інтерв’ю Російській службі Голосу Америки Кенет Яловіц, колишній посол США в Білорусі (1994-1997 рр.)
Зрештою з початком повномасштабного вторгнення в Україну Білорусь стала військовим плацдармом для Росії. З її території Україну атакували наземні та повітряні сили. Цього року, за словами Путіна і Лукашенка, на території країни розмістили тактичну ядерну зброю. А найманці "Групи Вагнера" тепер мають там свою базу і тренують білоруську армію.
Як показав 20-й рік протести з квіточками та білими шкарпетками, залізаючи на лавки нічого не дають
За даними білоруського опозиціонера Павла Латушка для “вагнерівців” роблять білоруські паспорти, за якими вони зможуть потрапити на Захід і готувати провокації. Сьогодні Білорусь створює загрозу не лише для України, а й для Східної Європи. До кордонів з Білорусією Польща та Литва перекидають додаткові війська.
“Для них доволі важливо, щоб більше засобів, людських ресурсів, фінансів, зброї пішли на захист кордонів Польщі, Литви та Латвії, а це значить менше ресурсів піде на підтримку України. З іншого боку мета змусити Україну направити частину своїх резервів на північ, далі від східного фронту, боїв з росіянами”, - заявив в інтерв’ю Українській службі Голосу Америки Павло Латушко.
На думку білоруських опозиціонерів геополітичні ігри Лукашенка та Путіна несуть загрозу і самій державності Білорусі. Та чи може білоруська опозиція сьогодні змінити хід подій в країні?
“Для цього нам потрібен сильний підпільний рух активістів всередині країни. Для цього нам потрібно допомагати білоруським добровольцям, які у складі ЗСУ б'ються за визволення України, але хочуть визволити Білорусь. Для цього нам потрібні партнери, які будуть проактивними партнерами на Заході, а не спостерігати за тим, як зникає білоруська країна”, - вважає Павло Латушко.
Представники мілітарних організацій Білорусі, більшість із яких воюють зараз в Україні проти Росії, кажуть, що треба бути готовими змінювати владу в Мінську силовим шляхом. Павло Мар’євскі, голова Асоціації білоруських ветеранів та колишній боєць полку Калиновського у складі ЗСУ вважає, що треба готуватись і чекати моменту, коли ослабне Росія, а відтак і Лукашенко.
“Я бачу можливість для Білорусів повернутись додому. Плюс досвід, який ми здобуваємо в Україні, буде дуже корисним в Білорусі. Тому що як показав 20-й рік протести з квіточками та білими шкарпетками залізаючи на лавки нічого не дають” - заявив в інтерв’ю Рейтерс Мар’євскі.
В статті використано матеріали журналістки Української служби Голосу Америки Юлії Ярмоленко, а також журналістів Російської служби Голосу Америки.