У селі Боярка Лисянського району на Черкащині працює молодий учитель зі Сполучених Штатів. Він живе у простій селянській хаті, копає город і шанує суботу. «Один єврей на всю Боярку» – так сам себе називає волонтер Корпусу миру США Джеремі Боровиць.
У селі Боярка кожен вам покаже, де живе американець. Джеремі Боровиць приїхав сюди на Черкащину з Нью-Йорка. У місцевій школі він викладає англійську. Щойно закінчив Мічиганський університет за фахом політекономія. Університетські друзі розійшлися працювати по офісах, а він вирішив, поки молодий, побачити світ. Вступив у Корпус миру і попросився в Україну. Тут його коріння: прадід був родом з Рогатина, прабабця з Богуслава.
За рік у Боярці Джеремі вивчив з нуля українську. На перервах у нього в учительській завжди товчеться дітлашня. А заради його уроків малечу привозять з навколишніх сіл. До Боярської школи волонтера Корпусу миру запросили вперше. Директор школи Микола Демчук каже, що вивчення англійської одразу пішло вгору:
«Ми дуже задоволені його роботою. Він проводить уроки емоційно, у вигляді гри. Мабуть, це такий стиль у них. Звичайно, це чудово. Будемо переймати! У нас був по Скайпу зв’язок з американською школою. І я думаю, що наші учні вільно можуть спілкуватися по Скайпу з учнями американських шкіл».
Разом із доброю англійською Джеремі привіз у Боярку бейсбол, громадську газету, кампанію проти сміття. А ще записав музичний альбом з піснями шкільних талантів: слова, музика і виконання авторські. Зараз диск продається в Нью-Йорку; на виручені гроші для школи куплять нову музичну апаратуру.
Джеремі – з ортодоксальної єврейської родини. Його батько – рабин в Нью-Йорку. І тут у Боярці він старається бути правовірним іудеєм: молиться, шанує суботу, відзначає усі іудейські свята. Колись у Боярці було 20% євреїв, та всі згинули у війну в Голокост. Джеремі каже – сьогодні він єдиний єврей на все село.
Священне дерево лулав, необхідне для обрядів, та улюблений наїдок арахісове масло – мама і бабуся шлють йому з Америки. А решта у нього все все своє. Нью-йорківець Джеремі навчився в Україні садити город і виростив 8 мішків картоплі. Він закриває соління на зиму і сам качає мед.
«Ви знаєте, під час літа все чудово. Влітку мені подобається життя тут. Вода на вулиці – нічого, не страшно. Мені дуже, дуже подобається все тут. Під час зими – друге питання. Але я живу. Можна жити. Я тільки тут на два роки. А для селян це їхнє життя. Як я можу скаржитись?», – ділиться волонтер.
«Щось тут є. Моя душа тут прокинулась. Я знайшов себе тут. Я тепер зовсім нова людина. І я точно знаю, що це від України. Від цього села. Від цих дуже хороших людей. Цікаво – адже, в принципі, наша робота, волонтерів, це допомагати людям. Але вони мені допомагають набагато більше, ніж я їм допомагаю», – підсумував Джеремі.
